ГЛАВА 55 ПОРЯТУНОК У КНИГАХ

Частина інтернатівців, яка відпочивала біля моря, приїхала раніше за старших, які відбули три місяці тому до Карпатського санаторію, розташованого біля підніжжя гори, тож тиша та самота в кімнаті гнали Женьку до саду, до озера, до бібліотеки, куди-небудь, щоб не тиснули чотири стіни. І не лише бажання щось прочитати притягувало дівчинку до улюбленого місця інтернату. Женьці подобалося перебувати серед книг, гортати їх, милуватися ілюстраціями, вдихати особливий запах великого скупчення друкованих аркушів. Крім того, саме бібліотекарці приносила листоноша пошту, а значить – і листи… Можливо, від Васьки…

— Тьоть Маш, мені листів не було? – колупала поглядом бібліотекарку Женька, визначаючи за мімікою та жестами літньої жінки, правду збирається говорити чи брехати за вказівкою керівництва.

— Звідки? З табору? Хто це по тобі мав так швидко скучити? - уникаючи прямого погляду в очі дівчинці, відповіла жінка. Вона б і рада зізнатися, що були листи, але директриса суворо заборонила це робити.

— Не по-людськи так із дітьми, Ангеліно Анатоліївно. І так обділені долею, батьків немає, у житті буде важко, і ми ще радість листування заберемо, - намагалася відвести директорку від грішного задуму Марія Гнатівна. - Адже загубляться в метушні життя…

— Маріє, не вчи мене життя, вчена! І не тисни на жалість! Роби, що говорю. Повір, так буде краще. Мені не потрібно, щоб ця Джульєтта прочитала адресу на листах і помчала до свого Ромео в краї  віддалені. Вона має сидіти тут і чекати, коли заберуть, якщо не передумають. Їй краще буде. Як ти там кажеш, уникне часів «сутужних»? Нехай краще вважає, що герой забув про неї, - міркувала Ангеліна Анатоліївна, і щоб Марія точно не надумала включати свої чесноти, пригрозила: - І не ляпни, що листи були. Дізнаюся, вижену в три шиї. Повір, на твоє зручне місце книжки переставляти двадцять три пенсіонерки міста заряться. Сподіваюся, ти мені листи усі віддала? З листоношею звірюся, то непереливки тобі будуть.

Було в Марії бажання зберегти хоч один лист із надісланих п'яти, адже всередині були гарні малюнки, слова, що терзали душу, але страх втратити роботу взяв гору. А ще директорка вміло переконала, що Романовій краще буде без такого бандита, яким є Кувшинов.  Тому Марія віддала директорці всі Васьчині листи з колонії, адресовані Євгенії Романовій.

— А начебто  вам, тітко Маріє, не відомо, від кого я листів чекаю? Можете не казати, я душею відчуваю, що Васька мені писав. Він не міг не написати. Давайте цікаву книжку тоді, чого у вас тут новенького? - Женька отримала відповідь на запитання, що її цікавило: своїм поглядом присоромлених очей, нервовими рухами – усією поведінкою бібліотекарка видала себе з потрохами. Дівчинка знала, що затій вона зараз скандал і вимагай свого, її як мінімум сприймуть за істеричку, максимум – покарають. Тож Женька вирішила діяти хитро, по-циганськи: вичекати, поспостерігати  й … вкрасти того листа. Або листи.  А поки що робити вигляд, що їй все байдуже або, принаймні, не дуже важливо.

— Вибирай собі книжку он там на столику. Звідки ж я знаю, що тобі цікаво, - знайшовши Женьчин формуляр, відповіла бібліотекарка, нервово смикаючи краї своєї хустки. Дівчинка користувалася давно перевіреним підходом у виборі книги – чим більш пошарпана, тим більше зачитана, а якщо читають так активно – цікава. Дивилася Женька й на бібліотечний ярлик, приклеєний до форзацу. Чим більше він був списаний номерами читачів, тим популярніша книга, а отже – цікава. Але от біда – всі цікаві давно нею були прочитані.

— Тітко Маш, а чогось новенького немає? - запитала Женька, приготувавшись до відповіді: «Поки не привозили».

— Є. Але я ще ці книжки не оформила,  номери не проставила й до каталогу не внесла, – чесно зізналася Марія Гнатівна. -  Ніколи  за спільними справами. До нового навчального року треба вимити бібліотеку, вікна, стилажі…

— А давайте я вам допоможу тут, приберу, книжки розставлю. Бо мені одній нудно. Мої не приїхали ще з Карпат, – лисичкою підлизувалась Женька й не зовсім заради нової книги. Метою Женьки були листи Васьки, які ніби місток могли зв'язати її з ним. Їй конче потрібно було дізнатися адресу колонії, в яку потрапив Васька. Листи дозволяли отримати цю інформацію. Спочатку в Женьки був план домовитися з листоношею, але дівчинка не стала ризикувати - директорка могла й ту обробити.
Залишався один шлях – стати «своєю» в бібліотеці, задобрити Марію Гнатівну, приспати її пильність, і коли листоноша приноситиме пошту, акуратно її перевіряти на наявність листа від Васьки.

— Якщо нудно, то допоможи. І книги нові якраз оформимо, - Марія була дуже рада енергійній та товариській помічниці. З Женькою вони швидко оформили нові книги, розставили їх по полицях, і Женька навіть встигла розповісти, як брала участь у зйомках кліпу.

— Ти так, йогоза, й актрисою станеш. Може, ще й доживу до того дня, коли тебе в кіно побачу, – хвалила Марія Гнатівна. - Ну що, серед нових надивилася чого собі почитати?

— Придивилася. А дасте? Це ж для дорослих? – мило посміхаючись, спитала Женька. Серед нових книг її привабила незвичайна назва, картинка на палітурці та анотація. - Ось цю записуйте, мабуть, про велике кохання, - простягла Женька бібліотекарці книжку, що впала в око. Тітка Марія з цікавістю подивилася на товсте видання. Може, комусь іншому вона б і не видала, засумнівалася, що подужає, але Женька давно вже себе зарекомендувала знатною читакою. Тітка Марія навіть прикинула, скільки ж днів знадобиться Женьці, щоб та «проковтнула» новинку.

— Тобі можна. Тільки акуратно, по шву не розламувати, листки не загинати, користуватися закладкою, пальці при перегортанні не слиняти, брудними руками не мацати й жирні плями не ставити!
 
— Слухаюсь і підкоряюся! Приб'єте віником, якщо я  щось порушу, — пожартувала Женька, відчуваючи, що їй до рук потрапила рідкісна літературна цінність, яку вона читатиме першою. - А можна я завтра до вас прийду, пил на поличках витерти чи ще щось? Я можу навчитися книги записувати у формуляри, вас тимчасово заміняти, а ви вдома встигнете щось зробити, га? - така щедра пропозиція спочатку збентежила Марію Гнатівну, але Женька швидко додала мотивації: - Може, я бібліотекарем стану, подобається мені ця робота. А у вас пройду стажування.