ГЛАВА 53 ЗРАДНИК

— Кириле, але вона просто нереально співає. Ти ж чув! – майже кричав Діма. Він взагалі не розумів, чому продюсер не бачив очевидного.

— Співає добре, навіть дуже, я б сказав охренєнно, але... вона мені не потрібна. Я ясно висловився? І на сцені її не буде! Інакше мені доведеться попрощатися з тобою. Що не зрозуміло? - Кирило намагався здаватися спокійним. Адже вчора, на цьому концерті він будував далекосяжні плани щодо цієї дівчинки. Правда, Діми там і на горизонті не було. Але розмова з Тамарою все змінила, бо ця жінка мала талант переконувати, що чорне під певним кутом зору може бути не тільки сірим, а й білим, а якщо придивитися – білосніжним.

— Нічорта не зрозумів. Що за мутки? Як можна не бачити очевидного? – Діма розумів, що його виступи – це невелика вершина айсберга, а все, що під водою – робота Кирила. Тільки той знав, у кого замовити пісню, як зв'язатися з композитором, домовитись, розписати тур, знайти зацікавлених людей. Завдання Діми було співати й спокушати дівчат-шанувальниць важкими поглядами своїх гарних очей. Досі було так. Тепер Діма хотів співати дуетом. Ну і нехай у неї сильніший голос, але ж разом звучання краще, потенціал більший, працювати цікавіше, аудиторія ширше.

— Це ти не бачиш очевидного, а я все чудово бачу. Буде повна зала дівчат, які прийдуть витріщатися й слину пускати на гарного вільного молодого хлопця з красивим голосом. І що побачать? Поруч кралю, та ще й співочу до усирачки? Будь-хто придумає казку, що потім не відмажешся. Дівчата тобі не пробачать такої зради. Якщо ти хочеш співати – імідж неодруженого, у пошуку своєї єдиної-неповторної.  Ти мене зрозумів? Дует хочеш, я тобі його організую. Але ця – маленька… Було б шістнадцять хоч, я б з неї на раз-два зірку скльопав. Там і кльтопати особливо не треба, але…

- Якщо її розмалювати, років п'ять одразу накидається. Тамара для кліпу її фарбувала. У кліпі не маленька, а на сцені маленька? Поганий аргумент!

- Я правильно зрозумів – інтерес особистий? Тим паче, - ні!

— Але ж у перспективі, Кириле? – наполягав Діма.

— Яка на хрен перспектива? Вкласти купу бабок у діваху, яка через пару років плюне на все це й помахає мені своєю милою дупкою? Я не схожий на кретина. Лільки мені цілком вистачило. Носився, водився, возився з нею, як з королевою. І що? Вийшла заміж, під час пологів втратила голос, потім і фігура розпливлася. Народила дітей, тепер ниє, що хоче співати. Вибач, не моє це. Ти по бабах побігав, бебиків їм зафігачив і повернувся на сцену, а дівка – це складно, приліпилася до дітей, до чоловіка – не відліпиш. Тим паче така. Мужики, як мухи на мед злетяться. Та й мала вона ще, вчити та виховувати – напряжно це все.

- А чому ми не можемо з нею бодай у Ялті заспівати? – гнув свою політику Діма. – Адже ми так класно репетирували. Все вийшло. Я обіцяв їй.

- Ах ти обіцяв? Якого рожна ти обіцяв? Хто ти у нас, нагадай, будь ласка? Твоє діло співати, а не вирішувати, що буде і як. Для цього я є. Так, і щодо репетирували. Ти зі мною погодив? Якого ти посадив дівчинку в машину й повіз до Ялти? Тамара мені дірку в голові проколупала, поки ти там ляльку охмуряв. Сповідаюсь, і пальцем не тронув, а то я тобі той палець к хреням відріжу. Кастрати краще співають.

— Та не чіпав я її. Скажи чесно, чому ти так проти  Женьки? – Діма хотів знати реальну причину. - Чому в Ялті їй не можна заспівати один раз хоча б? Всього один раз?

— Правду йому захотілося, ти диви? А гордість не затовчу я тією правдою? Тому, що вона тебе переспіває. Голос сильніший. Ти будеш на сцені виглядати зайвим. Їй і мікрофон не потрібен. Твоя увага буде зосереджена не на власному виконанні, а на тому, щоб вона не помилилася, не розплакалася там серед гітар та барабанів, - знаходив дедалі більше доказів Кирило.

– Ми сьогодні репетирували. Довго. Для неї сцена – не нове явище. Вона знає текст,  на сцені тримається впевнено. Куплети я сам заспіваю, а вона лише на приспіві. Хлопці просто придуріли від її голосу. Ти б бачив, - не вгавав Діма.

- Як придуріли, так і оддуріють. Діма, забудь! Це не варіант! – категорично заявив Кирило.

- Тобто, шанс дівчинці ти взагалі не хочеш дати? – сердито спитав Діма, розуміючи, що Кирило вже все давно для себе вирішив. Він мислить як ділок, а не музикант.

- Та не хвилюйся ти за цю малу. В Тамариних  руках вона за рік-два перетвориться на гарну обкладинку модного журналу. Дівчинці реально краще стати фотомоделлю. Після виходу кліпу вона буде засипана пропозиціями про зйомки.  Не пропаде! Ти б за себе потурбувався.

— Блін, як я зразу не зрозумів. Ти просто з Тамарою домовився. Чи то вона тебе переконала, що Женька – її трофей, - здогадався Діма.

— Капець, Діма, тобі дівок мало?  Ти ще й з малоліткою хочеш зв'язатися? Врахуй, відмазувати не буду. Посаджу для гучного скандалу, – пригрозив Кирило. – І замаж цей фінгал зелений під оком, завтра концерт, твою мать! Чим ти думаєш? - Кирило зміряв хлопця критичним поглядом і не втримався: - Зрозуміло, тим самим! Іди з моїх очей геть і не вздумай напитися! Після концерту гульбенитимеш! - потім Кирило згадав, як обіцяв Тамарі заслати Діму в якесь турне надовго й  додав: - Це якщо просцяти все хочеш. А для іміджу покатаємось до Сочі. Там у мене дружбан у ресторані. Поспіваєш для відпочиваючих. Намелькатися треба. Далі заявимося на конкурс. Я тут пісеньку непогану знайшов, вірніше подарували. Текст дибільний до чортиків, зато ритмічне шопопало. Якщо аранжировочку скльопать – хітяра!

— А якщо я не поїду в Сочі? – вирішив  побрикатися Діма.

—    Для групи це не проблема. Ігорьок знає весь репертуар, і я впевнений не гірше за тебе заспіває. А ось що тобі світить, не знаю. Не дратуй мене, Дімо, бо можу й розсердитися. Посаджу на катер і у далеке-предалеке плавання. Гастролі тобі по любасу світять, питання які?

Діма пішов. Цього разу не пити  й не в обійми чергової дівчини. Він пішов блукати набережною. Нічні вогні прибережних кав’ярень  невдовзі згасли, й Діма повернувся до своєї кімнати. Біля дверей на нього чекала Маша.