ГЛАВА 50 ПАХЛАВА ЧИ ЛУКУМ?

Складалося враження, що торговці солодощами весь день проводили на пляжі. Раз у раз чутно було їхні закличні апетитні пропозиції:

— Кому солодку медову пахлаву? Лукум! Пальчики оближеш!

Тамара намагалася не особливо захоплюватися солодощами, щоб не зіпсувати фігуру, що з роками робити було все складніше, але відвертий блиск в очах Женьки вона вловила відразу. Пам'ятаючи, що дівчинка довгий час виховувалась в інтернаті та була позбавлена вишуканих смаколиків, Тамара намагалася не обмежувати її у приємних радощах життя.

— Ти що будеш, Жень? Пахлаву чи лукум?

Питання звучало на рівні «спробуй вибери правильно». І те, й інше солодке, смачне та його хочеться завжди. Але разом – перебір, а щось одне залишить у душі жаль за нереалізованим іншим. Як бути? І хоч Женьці дуже хотілося відповісти: «Все хочу й багато!», вона побоялася здатися жадібною та нахабною, тому відповіла:

- Пахлаву!

Тамара недбалим жестом покликала засмаглого юнака з кошиком солодощів, і той вибрав Женьці найбільшу пахлаву. Торговець уже збирався йти далі в пошуках інших покупців, як його гукнув Діма, який до цього розвалився на покривалі й демонстративно імітував сон, одягнувши сонцезахисні окуляри. Його нічний загул з Машею залишив легку втому та серйозний недосип. Коли він з'явився на пляжі, Женька гралася медузою, викинутою морем на берег. Для дівчинки це було дивно, тому вона ні на кого не звертала уваги. Зате нею відверто милувалися. 

Ден ловив камерою блиск її ясних синіх очей, Тамара дякувала небесам за посланий подарунок у вигляді обдарованої красивої дитини, з якої вона збиралася зліпити шикарну дівчину та дорогу актрису. Стас милувався обома відразу, розуміючи, що захоплення скульптора залежить від якості глини. Він знав Тамару досить давно, але її одухотворений настрій був таким уперше. Але щось останніми днями її турбувало, Стас це відчував. Поспостерігавши за «дівчатами», він зрозумів причину – Діма. Тамара боялася, що Женька закохається в Діму та все зіпсує. Те, що Женька подобалася Дімі, видно було неозброєним поглядом. Але доки всі вважали, що юна красуня агресивна до розпещеного співака, Тамара розуміла – це прелюдія. Саме так починається пристрасть. Її можна попередити, але зупинити – не вийде. Діма не захоче гальмувати, а Женька не зможе, оскільки не вміє через свій вік протистояти таким спокусам життя.

— А мені смачненького можна? - крикнув Діма хлопцеві, що йшов із солодощами. - Скільки у тебе там цього добра припасено, пацан?

— Не рахував. Зараз подивлюся, - відчуваючи, що фортуна змилостивилася над ним і збирається подарувати дострокове щастя, хлопець перерахував солодощі.

- Давай усю цю хрень сюди. Із сервісом у тебе як? Заверни у щось. Народ, пригощаю, налітай! – щедрий жест усі оцінили, набігли та розхопили халявні смаколики. Женьці Діма сам приніс лукум:

- Зрозумій, Женечка, у житті можна все й одразу. Головне – захотіти, потім сказати та почекати, коли дадуть. Хоча ніколи й нічого не просіть! Ніколи й нічого, а особливо у тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть! Розслабся, мала, це Булгаков «Майстер і Маргарита». Читала?

— Ні, - Женька була спантеличена: брати чи не брати лукум із рук Діми? Не побачивши нічого поганого в цьому подарунку, адже він усім купив солодощі, вона прийняла дар, бо страх, як хотілося скуштувати того лукума.

— А що ти читаєш весь час? Обійнявшись із книжкою, ходиш, - Діма безцеремонно схопив книгу, обгорнуту в газету, й прочитав назву: - «Пташка співуча» Решад Нурі Ґюнтекін. Турок чи що? Ух ти, східна література! Прикольно! – цієї миті з книги випав списаний зошитовий листок і, підхоплений легким вітерцем, полетів на кілька метрів. Женька кинулася наздоганяти листочок, але він відлітав усе далі й далі. Розуміючи, що їй уже не наздогнати цей аркуш, Женька опустилася на пісок і розчаровано обхопила обличчя долонями.

Стас швидко оцінив ситуацію й помчав рятувати важливий для Женьки листочок.
Коли Діма підійшов до Женьки, яка тихо плакала, отримав лукумом, обкатаним у піску, прямо в обличчя.

— За що? Блін, тільки тому, що листочок зі віршиком випав із книжки? Це шиза! Лікуватися треба! - всі давно вже знали, що Женька складає вірші. Деякі, не дуже особисті, дівчинка читала в перервах між зйомками, коли муза особливо поймала її.

— Хто просив мою книжку чіпати? Я ваші речі не чіпаю! - заявила Женька, злосно пробуравивши Діму своїми темними очима. Про те, що дівчинка плакала, можна було судити по зволожених довгих чорних віях.

— Боже, який великий злочин, торкнулися її книжки, - Діма реально не розумів глибини своєї провини. За п'ять хвилин повернувся мокрий Стас, тримаючи в руках змочений морською водою  аркушик. Він простягнув його Женьці, вибачаючись за те, що наздогнав уже, коли той плавав на прибережній хвилі. Спіймавши вдячний погляд дівчинки, Стас відчув потік тепла, що розлився по всьому тілу. Це було більш, ніж приємно, бо рятувати щось важливе – то  благородно.
Щаслива Женька втекла сушити листок, а Діма вирішив поцікавитися у Стаса:

— Що за цінний папірець, ти хоч мені можеш пояснити? Почуваюся злочинцем, але не розумію, в чому мій злочин?

— Дімо, це дуже складно. Я тобі казав, що дівчинка – суцільна загадка. Зрозуміти – не зможеш, але знати щось маєш. На листочку освідчення в коханні людини, яка їй дуже дорога. Вона його щодня перечитує. Герой її роману далеко. Їй цей листок найдорожче, що є. Тож накосячив ти неслабо!

– Зрозуміло. Все, тепер я вигнаний із раю назавжди. Піти повіситись чи втопитися? Друге не вийде, плавати вмію. Нап'юся отрути! Лінуся, там коньячок залишався. Потрібно підлікуватись, тягни сюди.

— Дімо, сьогодні вечірні зйомки. Ти потрібен тверезий! – відповіла Олена. - Тамара заборонила мені тобі давати спиртне.

- Значить, не даси?

– Ні. Тамара вб'є мене. І тебе теж.

— Значить, пішов топитися, - і Діма з розгону кинувся в море, що злегка хвилювалося. Усі провели його поглядами та усмішками, розуміючи, що клоун ще той, поплаває, мізки та тіло остудить і припливе.