ГЛАВА 44 ЛЕГКА ХОДА ДОЛІ

Щойно Женька увійшла до павільйону, всі погляди присутніх дружно впали на неї. Фотограф Денис (серед своїх – Ден) злегка присвиснув, пройшовши поглядом по фігурці гості й зупинившись на найціннішому для будь-якого профі в частині камери – обличчі. Борис із Геннадієм Андрійовичем у Женьці нічого цінного не помітили, навпаки, вони заздалегідь побоювалися авантюрного дівчиська, яке змусило їх разом зі Стасом побігати за нею кілька днів. Тамара Анатоліївна, вловивши реакцію чоловіків, посміхнулася іронічно. Вона навіть сумнівалася, що Стасу взагалі вдасться переконати Женьку поїхати з ним, тому не виключала необхідності проїхатися до пляжу самій. Але тепер ця потреба відпадала.

— Об'єкт доставлено. Ден у тебе роботи на сьогодні – море-океан. Приймай! Я до Сімферополя, Діму зустрічати, тригодинним приїде. А Світлана де? Хто дівчинку фарбувати буде? Боря, де Світлану діли? Вчора разом, блін, бухали? – Стас перевів погляд на Тамару Анатоліївну, одним поглядом питаючи, як вона могла таке допустити.

— Не галасуй! Світлана відпросилася. Я сама дівчинку нафарбую та одягну. Тим більше, чи багато цій молодій особі потрібно? Тут складно з природою конкурувати, - запевнила жінка, перебуваючи в передчутті приємного проведення часу. Тамара свою роботу любила й робила її з максимальною віддачею. Адже до того, як вона стала режисером, були роки роботи манекенницею, коли макіяж та створення образу лежали виключно на самих моделях.

- Томо, ти хочеш сказати, що вона ні крапельки не нафарбована? – вже намотував кола навколо Женьки фотограф Ден. – І цей колір обличчя її власний? - надто свіжою й непідробною здалася краса дівчинки фотографу.

- Ага, і ось ці падлючі прищі теж мої, - вирішила уточнити свої дефекти шкіри Женька, помітивши, як її ідеалізують. - Їх можна якось замалювати? Щоби не видно?

— Взагалі-то їх треба лікувати. Але спершу доведеться приховати косметикою, - оглянувши ближче обличчя дівчинки, сказала Тамара.

– А вона мені подобається. Я тобі, Томочко, більше скажу, на мою думку, це скарб. Так, підбери їй натуральний тон. Туші небагато, акцент на губах. І волосся їй потрібно помити, – видав порцію команд Ден.

- А чого це помити? Воно в мене мите. Вчора тільки мила, бо Танечка сказала після моря треба мити, щоб не повилазило. Чисте, точно, – простодушно уточнила Женька.
- Не маю жодного сумніву, сонце моє, але мені потрібно, щоб воно було об’ємним і блищало. Тамара Анатоліївна має класний шампунь. Волосся росте, як скажене. Усікла? - Ден згадав свого колючого не в міру племінника Серьожку й вирішив, що з дівчинкою потрібно спілкуватися приблизно так, як він спілкувався з плем'яшем-все доступно пояснювати й заохочувати «будеш слухняною, щось покажу, дам, подарую».

- Нє-є-є-є, мені не треба, щоб швидко росло. І так доводиться кінчики часто підрізати, – обурилася Женька.

- Шоколадку хочеш? – різко запитав Ден.

- Угу, - запевнила Женька.

– Тоді роби так, як треба. І менше запитань!

- А яка шоколадка? «Оленка» чи «Чайка»? - доки Женька чекала відповіді, чоловіки хіхікали.

- А тобі не байдуже? Вас в інтернаті щодня шоколадками годують? – сердито запитав Ден, намагаючись трохи приструнити нахабну дівчину, не знаючи, що з Женьки де сядеш, там і злізеш.
- Не все одно. Я «Чайку» дуже люблю, – заявила Женька, згадавши, як Васька періодично приносив їй шоколадки та залишав то в тумбочці, то під подушкою. І вона завжди знала, що сюрприз від нього. А коли вона знайшла під подушкою дві шоколадки, не відразу зрозуміла, що другу приніс Воца.

- Стасе, купиш їй «Чайку» десь на вокзалі, - дав вказівки Ден, зазначивши, що з Женькою треба буде поводитися інакше, ніж із племінником, шукати інші методи.

Як тільки Стас поїхав, Тамара Анатоліївна із задоволенням зайнялася створенням Женьчиного образу. Якоюсь мірою вона була вдячна Світлані, що вона була відсутня. Це давало Тамарі можливість створити такий образ, яким вона його бачила. Схоже було дуже на гру в ляльки, тільки лялька була велика, жива й дуже гарна. Женька покірно дозволила помити своє волосся запашним шампунем, наївно попередивши:

- Взагалі-то мої патли  довго сохнуть!

І відразу познайомилася з таким приладом, як фен. Укладаючи Женьчине волосся, Тамара ледве стримувалася від сліз, розуміючи, що в неї теж могла бути така донька. Щоправда, вона була б трохи старшою. Шістнадцять років тому Тамара зробила у своєму житті найбільшу помилку – обміняла кар'єру на дитину. У розквіті своєї модельної слави, коли найбажаніший чоловік буквально носив її на руках, вона завагітніла. Вона хотіла народити, але він не хотів. Навіть аборту не довелося робити. Тамара пам'ятає, як її тіло стиснув важкий прес образи, коли той, кого вона любила найбільше, холодно порадив позбутися вагітності.

Мабуть, дитина зрозуміла, наскільки вона небажана для схиблених на кар'єрі тата й мами, тому просто завмерла. Вона померла сама, не давши тим, що не відбулися  як тато й мама, вчинити гріх. Але Тамарі від цього не було легше. Через п'ять років чоловік захотів дитину, але вона вже не змогла її не лише народити, а й зачати. І чоловік, звинувативши її в неспроможності як жінки, пішов до коханки. Та йому народила одразу двох дочок.

З того часу до чоловіків Тамара серйозно не  ставилася. Щоразу вона сподівалася, що після чергової близькості Бог змилується над нею й подарує бажану вагітність, але цього щастя не наставало, хоча роки невблаганно наближали її до позначки «пізно».

Не можна сказати, що волосся було висушене швидко, але, мабуть, все ж таки швидше, ніж воно б сохло самостійно. Тамара вирішила не крутити Женьчині довгі пасма на бігуді, аж надто довго довелося б чекати висихання, та й не треба Женьці виглядати штучно. Вона повинна була за допомогою макіяжу стати трохи старшою та ефектнішою.

Тамара Анатоліївна так захопилася розмальовуванням Женьки, що втратила відчуття часу. Коли дівчинці дозволено було глянути на себе в дзеркало, вона застигла в німому заціпенінні - на неї дивилася красуня з модного журналу. "Невже це я?" - подумала Женька й тут же посміхнулася до свого видозміненого відображення. Посмішка остаточно сформувала необхідний образ, змусивши Тамару Анатоліївну подумати, щоб зробити Женьку манекенницею.