ГЛАВА 40 ЗНАХІДКА

Стас дуже втомився від дурного, як йому здавалося, заняття, яким доводилося займатися, і ця робота його з'їдала живцем, причому не перший день. Юнакові було лише двадцять п'ять, але він відчував себе набагато старшим. Можливо, так сталося тому, що його призначили головним над мужиками, які годилися йому в батьки. Взяти хоча б Бориса, який нещодавно відсвяткував сорокаріччя, утворення лисини та народження онуки – старший синок дідом швидко зробив. Геннадій Андрійович – ровесник Стасового батька, любитель поохати, поахати і поскаржитися на радикуліт із подагрою. І ось ці двоє зараз бігали пляжем у пошуках незвичайного типажу. Хоча, на перший погляд, здавалися звичайними відпочивальниками, що не обтяжені турботами.

— Боже, кому розповісти - не повірять же, Томо, - звернувся Стас до жінки середніх років, що зручно розмістилася на шезлонзі й прикрилася від сонця парасолькою-грибком заразом з красивим крислатим капелюшком. Усі знали, що Тамара Анатоліївна – ефектна жінка, яка була  двічі заміжня, і, за її словами, втретє її туди арканом не затягнеш. Вона так ретельно стежила за собою, що виглядала дуже привабливо. А ще вона належала до тієї нечисленної частини жіночого населення, які були впевнені у своїй чарівності та неповторному шармі, тому, можливо, час не сильно її псував. Впевненість додавала до її образу певну ауру. Стас не раз подумував закрутити з нею роман,  який би  ні до чого не зобов'язував, але надто боявся її гострого язичка. Як і всі чоловіки, він також боявся отримати від ворот величезний поворот на 180 градусів із перспективою неповернення. Причому, не лише в особистому плані, а й у професійному. А такого гарного режисера, як Тамара Анатоліївна, треба було ще пошукати. Тому Стас не поспішав ризикувати, був напоготові, чекаючи певного вдалого моменту, й вірив, що такий момент неодмінно трапиться.

- Чому не повірять? Багато хто потрібний тип роками шукає, а ви за три дні вже лапки склали й розкисли? Стасік, не я пропустила ту блондиночку, тато якої тобі обіцяв переламати всі кінцівки через непотрібність. Ти сам знаєш, вона на роль підходила найкраще, - саркастично процідила Тамара й зиркнула, чим займаються мужики, бо чудово знала, досвід жінки підказував, що з них очей не можна спускати - або за пивом побіжать, або надовго засядуть у більярдній. - Хоча, як на мене, то шукайте довше, а я тут трохи відпочину, а то вперше за три роки до моря вибралася й то по роботі.

- Тома, ти й без мене знаєш, що нам потрібна незвичайна дівчинка, і ніяк не білявка. Це має бути смаглявка з чорними очима й темним волоссям. Це має бути циганка, - вигукнув Стас і нервово поліз до кишені шорт за цигарками. - І циган, як на зло, ніде на горизонті немає. То крутяться таборами, то жодного. Закон підлості!

- Я тебе благаю... Де ти в наш час циганку знайдеш? Усі молоді дурепки перефарбувалися на білявок. Нині модно бути блондою. Коли у жінки світле волосся, вона виглядає молодшою, - Тамара Анатоліївна скривила губки й подумала, що не погано б і їй пофарбувати волосся, тільки не в білий, а в світло-коричневий, наприклад, колір. Підняла очі на Стаса, щоб спитати його поради, й побачила, що він збирається  палити.

- Стасік, сонечко, ти ж знаєш, що я не переношу цей тютюновий сморід. Іди кудись подалі зі своїм куривом. Он попаси цих недоумків. Вибач, але ви, мужики, такі безпорадні, коли стосується жінок. Ти подивися, вони знову до якоїсь кралі чіпляються.

- Вони шукають необхідний нам тип, - став на захист своєї статі Стас.

- Я тебе благаю, ти ж не зовсім зіпсований жінками хлопець. Навряд серед тридцятирічних знаходиться наш тип моделі. Іди, поясни їм, бо я втомилася це робити. І якщо я встану, то буде гірше, ти ж знаєш.
Стасу не дуже хотілося повчати старших, до того ж він розумів, що й сам би не проти закрутити з якоюсь відпочиваючою красунею романчик, тому підтримував і Бориса, і Геннадія у їхніх наполегливих пошуках.

Звісно, чоловіки шукали не в тому віковому діапазоні, але Стас і не сподівався, що вони знайдуть щось, це тут було малоймовірно. Тому хлопець не пішов до Гени та Бориса, а пішов у інший бік пляжу, де громіздкою брилою лежали великі, відшліфовані морською хвилею камені.

Ішов і думав: як так вийшло, що сценарій написаний, пісня чудова, бюджет цілком прийнятний, знімальна група готова, найкращий режисер лежить на шезлонгу в передчутті зйомок, а дівчини для кліпу так і не знайшли? І скільки дівчаток навколо, гарненьких, очей від них не можна відвести, але Дімі, як на зло, екзотику припекло. Його можна зрозуміти, хлопцю на МTV закортіло прорватися, а туди другосортне барахло не беруть. На коні була Дімина кар'єра. Якщо помітять, на МТV прокрутять, підвищиться рейтинг. Стас спочатку хотів зачекати на конкурс «Перлина моря», обіцяний за тиждень. Там був би величезний вибір дівчат. Але буде втрачено час. Та й де гарантії, що на цьому конкурсі з’явиться та, яка йому потрібна? Інтуїція чомусь підказувала, що треба шукати на пляжі…
Стас сів на камені, з якого кілька годин назад сповзла лінія сонця, тому він встиг охолонути, підтяг до себе одне коліно й запалив. У його полі зору була Тамара, що лежала на шезлонгу, як королева, частина пляжу з відпочивальниками, що підставили свої спини й пуза сонцю в надії отримати необхідну на відпочинку порцію засмаги. Було вже близько четвертої години дня, сонце перестало пекти на всю котушку, послабивши свої промені. Стас примружився, знайшов у піску черепашку й замилувався її природним перламутровим покриттям. Розглядаючи її витончені форми, хлопець дивувався у вмінні природи будувати такі бездоганні конструкції. Це ж треба з органіки таке створити! Адже це був колись чийсь будиночок. Диво природи! А скільки таких мушель навколо, скільки подібних чудес! Лише встигай милуватися! 
 Стас покрутив у руках черепашку, розвернувся й закинув її подалі, оскільки не таке диво йому зараз було потрібне. Кинув і завмер, вдивляючись у той бік, куди кидав. Немов у сповільненому фільмі до води наближалася ВОНА. Дивно красива, ніжна й мила, з грацією дикої кішки, вона прямувала до хвиль, що накочували на берег, не помічаючи навколо себе нікого й нічого. Стас швидко підвівся й викинув цигарку. Спочатку йому здалося, що це міраж, галюцинація, бачення, яке його нагрітий сонцем мозок створив, ніби вчений бажану голограму. Але час минав, а картинка не зникала.
Стас милувався дівчинкою, яка подолала важкий пісок, звільнилася від черевичків і своїми гарними ніжками ступила на зволожену хвилями стрічку піску. Вона присіла, щоб зачерпнути долонями морську воду. Чорні шовкові коси повисли, мов дві акуратні змії, на грудях красуні. Стас зауважив, що вона щось промовляє, бо губи ворушились. Незнайомка повільно заходила у воду, піднімаючи низ своєї сукні й навіть не здогадуючись, наскільки еротично в цей час виглядала. Наче зачарований, Стас не міг прийти до тями. Він відмовлявся вірити, що все це реально, оскільки спостерігати таке було дивно, адже він уже не чекав на щось таке. Це була знахідка рівнозначна злитку золота серед сірого звичайного каміння, тому втрачати її він просто не мав права.
Дівчинка не очікувала, що чергова хвиля буде сильнішою, тому, боячись сильно намочити одяг, повернулася до берега, щоб втекти, але наступила на гострий камінчик і впала прямо у прибережну піну. Поки вона лаяла себе за незграбність і віджимала мокрий низ сукні, Стас порівнював її появу на березі з народженням Афродіти з морської піни. Хлопець уже бачив, як це все можна обіграти у кліпі, коли підходив до дівчинки:
- Вирішила покупатися, русалка? - спробував Стас з гумором звернутися до дівчинки, розплившись в чарівній посмішці. Це завжди діяло, оскільки було перевірено на багатьох дівчатах. Лабка стать завжди охоче знайомилась. Ця дівчинка здригнулася, помітивши Стаса, сердито зиркнула (о Боже!) синіми-пресиніми очима й непривітно відповіла: