ГЛАВА 36 ЖЕРТВА ЧИ ЗЛОЧИННИЦЯ?

Великий чоловік пішов углиб квартири, загубившись з поля зору, а з бічної кімнати вийшов Сірий. Тільки тепер Женька зрозуміла, що їх із Галею заманили сюди, і саме Сірий тут усім заправляє.

—    Ну, привіт, красуня! Радий тебе бачити! - переможно заявив хлопець.

—    А я не дуже. Чого тобі треба? – відчуваючи, як тремтить поруч Галя, прямо запитала Женька.

—    Я б трохи по-іншому спитав: хто мені потрібен? – нахабно відповів Сірий. Було видно, що він трохи випив. – Я надто довго на тебе чекав, лялечка… Мене ще жодна дівка не змушувала так довго чекати… Але я терплячий.

—    Воно й видно, - іронічно відповіла Женька, оглядаючи все довкола. То була звичайна двокімнатна квартира. Женька відійшла назад до дверей і спробувала відкрити ручку – двері були зачинені.

—    Ну-у-у. Так ми з тобою не домовимося, – простяг хлопець і почав підходити ближче до дівчат.

—    Слухай, тобі я потрібна, Галю відпусти? – Женька помітила, що Галя вже взагалі перебувала у майже непритомному стані.

—    Гена, а що це за дурепа? Я ж просив тільки Женьку привести, — нахабно гаркнув Сірий, і в коридорі знову з'явився страшний дядько. Він зміряв Галю своїми теж не зовсім тверезими очима й видав:

—    Ув'язалася. Подружки, мабуть… Звідки я знаю?

—    Прибери цю подружку. Заважає. З Женею у нас приватна розмова, - роздратовано скомандував Сірий.

Галя стояла, тремтячи від страху, на відміну від Женьки, яка звикла до екстремальних умов. Ні, Женька теж боялася, але ховала цей страх, може, ще більший, ніж у Галі, під маскою сміливості. Галя тільки дивилася скляними переляканими очима на усміхненого дядька, який здавався дівчинці страшним чудовиськом.

- Не смій чіпати її! - крикнула Женька, закриваючи собою Галю.

- Лялька, зрозумій, тут наказую я, - усмішка зникла з лиця Сірого, й він вирішив показати свою владу: - Гено, прибери цю дівку! Вона мене дратує!

- І що з нею робити? – тупо спитав Гена.
- Закрий у кімнаті, полякай, якщо неправильно поводитиметься.

У мить Гена ривком відштовхнув Женьку, схопив Галю за руку й потяг ледве живу від страху дівчинку в кімнату. Двері зачинилися, і Женька залишилася з Сірим у коридорі. Спочатку вона кинулася до дверей кімнати, за якою зникли Генка та Галя, але миттєво опинилась у чіпких кліщах рук Сірого. Хлопець був набагато сильніший за дівчинку, тому йому не важко було потягнути її в маленьку кімнатку. Це була спальня, бо кинув Сірий Женьку прямо на ліжко. А потім його важке тіло впало на неї, придавивши важким тягарем і скувавши всі її рухи.

Женька кричала й відбивалася, але все було марно. У сусідній кімнаті, мабуть Генка, увімкнув голосно магнітофон, і гучна музика глушила всі крики. І раптом Сірий підвівся й сів на краю ліжка. Женька скористалася моментом, швидко зіскочила з ліжка й відбігла до вікна. Згадала, що це четвертий поверх, тож вистрибнути не вийде аж ніяк. Але розбити чимось скло можна. Побите вікно приверне увагу перехожих чи когось. Женька шукала очима якусь річ, чим можна було б розбити вікно, але нічого підходящого не було.

- Ти розумієш, лялька? Ти нічого не розумієш, - Сірий навіть не дивився на неї. - Я ж люблю тебе, дурепа вродлива! А тобі цей виродок білобрисий потрібний. Чи чорний дегенератець? А може, ти з ними двома? Тому вони від тебе ні на крок не відходять. Хочеш бути принцесою? А з ними дудки ти будеш у шоколаді. Максимум, що їх чекає – сантехніки, унітази чистити будуть. Зі мною в тебе будуть гроші, цяцьки, все, що хочеш, – він сидів на краю ліжка й обіцяв золоті гори, але Женька пам'ятала залізну хватку його нахабних рук. – Чого ж відвертаєшся? Я наче пикою вийшов, га? - він пильно подивився на перелякану Женьку. - Чого мовчиш? А я ж з інтернату тебе забрати можу… Не годиться такій кралі в інтернаті вошей та клопів збирати.

- Спочатку відпусти Галю. До чого тут вона? - ледве видавила із себе Женька.

– Що? Яку Галю? – Сірого зараз найменше хвилювала якась Галя.

- Там…, - тільки й встигла вимовити Женька, як почула навіть через голосно увімкнену музику страшний дівочий крик. Женька побігла й з силою рвонула ручку дверей, що вели до кімнати, в якій зачинилися Генка з Галею. Мабуть, двері були зачинені зі зворотного боку, але так, як вони були подвійні, то з другого разу обидві стулки подалися вперед, і Женька відчинила їх. Те, що вона побачила, було шокуючим. Галя в розірваній сукні лежала на дивані, а на її ніжках плямами майоріли жахливі розводи крові. Волосся було скуйовджене, а з очей, величезних від болю, струменіли сльози. Погляд був спрямований у нікуди. Поруч на стільці сидів і намагався запалити цигарку здоровила Генка.

- Гена, козел, чо ти накоїв? Вона ж того, неповнолітня? – зле гаркнув Сірий. - Налякати - це не ґвалтувати, дегенерат. Менти загребуть. Воно мені на фіг не треба.

- По фіг. Вона мене козлом обізвала й вкусила, су*а!

Десь усередині Женьки піднялося те циганське, яке вона вже не в силі була побороти.

- Гади! Падлюки! Та щоб ви здохли, козли смердючі! – й вона кинулася бити своїми маленькими кулачками широкі груди Сірого. А потім з усього розгону хотіла вдарити в пах, але Сірий спритно ухилився, і Женьчина нога влучила по дверях. Різкий біль притупив її дику агресію й дівчинка схопилася за ногу.

- Гена, ану, вали звідси. Тільки все зіпсував. На вулиці почекай, — промимрив Сірий, і Женька зрозуміла: на неї чекає те саме, що й  на Галю. Ці покидьки здатні лише калічити. Бандити в поняття "любити" вкладають лише насильство. І коли Генка клацнув дверима, Сірий схопив Женьку за волосся й потіг назад у спальню.

- Наше перше знайомство буде довгим, лялечка, - прошепотів він їй над самим вухом. - А якщо не слухатимешся, я зіпсую тобі твоє гарне личко і тоді не будеш потрібна навіть твоїм ковбоям.

Женька хотіла закричати, але його губи грубо затулили їй рота, а руки задерли сукню. Сірий трохи послабив обійми, щоб розстебнути свої штани. Цього часу Женьці вистачило, щоб дістати ніж зі шкарпетки.