Розділ 7 Дружня підстраховка

У салоні автівки панувала тиша, порушувана лише ритмічним порипуванням двірників, що розганяли дрібну мжичку на лобовому склі. Девід крутив у руках запальничку, замислено дивлячись на дорогу попереду. Ітанупевнено вів машину в бік відділку, але його погляд раз у раз повертався до блокнота, що лежав на панелі.

​​— Знаєш, Дев, — порушив мовчанку Ітан, плавно повертаючи на центральну авеню. — Я все думаю про те, що сказала ця студентка, Лілі. Вона згадала, що поспішала й розмовляла по телефону прямо біля входу.

​​— Так, і що вона зачепила Клару на виході, — кивнув Девід. — Але вона додала, що нічого підозрілого на вулиці не помітила через туман.

— Отож-бо й воно, — Ітан на мить міцніше стиснув кермо, його голос звучав абсолютно спокійно, звичним тоном аналітика. — Камери зафіксували, що вона стояла на ґанку майже п'ять хвилин, поки говорила. Якщо вбивця вистежував Клару і чекав, або чекав у машині десь неподалік на вулиці, Лілі могла мимохідь зафіксувати його в пам'яті. Номери, силует, колір кузова. Людина в стані емоційної розмови часто не усвідомлює, що саме бачить, але підсвідомість усе записує. Нам треба витягнути з неї ці деталі, поки вони остаточно не стерлися.

​Девід нарешті сховав запальничку в кишеню й повернувся до напарника.

​​— Пропонуєш опитати її ще раз? Більш детально, під протокол?

— Думаю, варто, — спокійно погодився Ітан, гальмуючи на світлофорі. Він повернув голову до Девіда й коротко посміхнувся. — Але не сьогодні, щоб не лякати дівчину офіційними допитами. Завтра я сам заскочу до неї в бібліотеку, заберу той журнал, який їй дала Елен, і заодно спробую обережно розпитати, що взагалі відбувалося навколо кав'ярні в ті хвилини. Нам потрібен будь-який зачіп по таймінгу. А ти краще побуде вдома з дружиною, їй зараз потрібна підтримка.

​​— Добре. Дякую, друже, що взяв це на себе, — щиро сказав Девід, відчуваючи полегшення. Йому самому зараз найменше хотілося знову повертатися до Лілі й бачити на полях її каталогу почерк власної дружини.

​​Ітан знову рушив із місця, плавно повертаючи кермо на парковкуполіцейського відділку. Машина м'яко зупинилася під розлогим деревом. Ітанвимкнув запалювання, але не поспішав виходити. Він ще раз глянув на свій блокнот, де було записане ім'я «Лілі Росс», і на його обличчі з'явився вираз глибокої, майже професійної зосередженості. Цей свідок ставав занадто важливим для їхнього розслідування, і Ітан, як досвідчений коп, розумів: діяти потрібно негайно і максимально обережно, поки ниточка не обірвалася.