Початок кінця. Кінець початку.

Розділ. Повинна.

"Ти повинна посміхатися."
Так кажуть.
Ти повинна все переводити в жарт.
Бо так легше. Їм. Не мені.

А може...
Може я просто втомилася бути клоуном?
Бо клоун — це не комік. Клоун — це той, хто плаче під гримом.

Останнім часом
емоції — це буря без берега.
Я не витримую.
Там, де мене ранять —
завжди виявляється, що винна я.
Я — причина.
Причина всього "поганого".
Як зручно, правда?

Atlanta

Подобається

#3002 в Сучасна проза

У тексті є: життя, відчуття, почуття що змінюють людей

Відредаговано: 10.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись