Битва за фортецю Сарс

Почалась жорстока битва. Сарс майже повністю був у вогні. Ейлі, Уруїл і сторожи стали в захістну стіну. Вони чекали, ґвери просто стояли перед ними. Ґвери почали бігти в їх сторону. Почалась різня. Четверо сторожів були вбиті зразу, дванадцять ґверів побігли в сторону Ейлу, але перед ними стал Уруїл, у якого появились мускули, кігті Уруїла стали довші за жіночі і він ними різав легкі обладунки, але двое ґверів залишились в живих, бо на них були тяжкі обладунки. Один із них крикнув:

- Вемпр!

Всі ґвери подивились в сторону Уруїла. Остані двое сторожів стали біля Ейлу. Ейлу націлився на ґверів і кинув свій меч, меч пройшов через ґвера в стіну, але меч повенувся Ейлу. Всі ґвери які були в кімнаті були мертві. Серед сторожів залишились в живих тільки ті, які були біля Ейлу, Уруїл був весь у крові. В кімначу через діру заходить людина в чорному плащі і з мечами в руках.

- Уруїл. Вемпр, як і я, але ти п'ятнадцятий серед самих сильних, а я сьоме.

- Мені байдуже яке я місце. Ти хто такий?

Невідомий сняв плащ і він виглядав як Уруїл, але волосся і очі були жовтими. Він напригнув на Уруїла, але Уруїл того за руку і кинув в стіну. Невідомий знову напав на Уруїла, але навідь Ейлу не зміг допомогти, бо зразу відлетів в стіну і він висів на стіні за допомогою меча із печаткою Ґунра, яких залишилось п'ять. Уруїл також був прибитий до стіни, але звичайними мечати. Уруїл був весь в крові.

- Як бачеш, я навідь ні одної краплинки твоєї крові не зачепив. Уруїл, ти безнадійний. - сказав невідомий. - Мене звати Зенруїл.

- Ти?

- Так Уруїл. Ти не можеш рухатись, я тебе вб'ю попаданням мечом в голову, бо я не хочу торкнутися твоєї крові.

Уруїл видавав легкий сміх.

- Що смієшся, невже ти радий своїй смерті?

- Подивись наверх Зенруїл. - Сказав Уруїл.

З потолку капнула кровь на голову Зенруїла. Зенруїл відлетів назад з криками від болю. Він лежавз головою покритою кров'ю. З Уруїла вилізли всі мечі і він став спокійно на ноги.

- Ейлу. Досить театру. Вийми меч і іди суди. Задовбав.

Ейлу вийняв меч і підійшов до Уруїла. Вони стали перед Зенруїлом і дивились на нього. Перелякане обличчя Зенруїла дивилось на потолок, який був весь в крові Уруїла.

- Ти сьоме місце по силі, але ти не обладаєш сильним розумом. Коли ти мене бив я призгав кровь так, щоб ти не помітив. Та що я хвилююсь, ти не був настільки уважним, що не помітив театр Ейлу. - сказав Уруїл.

Зенруїл підпригнув на ноги і підлетів назад на двадцять метрів. Він взяв меч який лежав біля нього. Зенруїл кинувмеч в Ейлу, але Ейлу схопив меч лівою рукою і переломав на дві частини. Коли Ейлу подивився в сторону Зенруїла, то його там не було. Ейлу подивився в сторону Уруїла.

- Втік боягуз.

Битва закінчилась. Захисники фортеці втарили вісімдесят три солдат, тристо п'ять було порануно. Ґвери втратили чотиристо сорок, поранених вони забрали. Уруїл сидів на криші єдиної вежи в фортеці. На вулиці були солдати, які збирали обломки і майстри, які будуть ремонтувати. Ейлу стояв біля лісу, який стояв біля фортеці. Уруїл встав, підпригнув і приземлився на ноги біля Ейлу. Він стояв неподвижно і дивився в сторону лісу. Ейлу ніяк не реагував на Уруїла. Очі Ейлу були звичайними, але зрачок був як у дикого кота і блакитного кольору. Через кілька секунд очі стали нормальними і Ейлу подивився на Уруїла.

- І куди вони відправились? - Спитав Уруїл.

- Далеко в центр ліса.

- Можна спитати? 

- Питай.

- Що за ворота ви знищили? Крилатий козел всім про це розповідає.

- Це був прохід між Дедрагоїдом та іншим світом, але той світ мертвий, земля була сухою і без життя, замість води була лава, небе було повністю покрите хмарими, і земля і небо були темно червоними, там були дуже часті бурі. Через сім годин я дав наказ знищити ці ворота.

- Що ти зараз робив? Дивився очима куди вони відправились?

- Так Męre ( Мейре - Друг ). Я відравлюсь до Квеінти, а ти відправся в центр лісу, там вони знаходяться.

Після цих слів Ейлу зник, а Уруїл пішов в середину фотреці готуватись в путь.