5.2 глава "Нова робота"

5.2 глава

Пройшло два тижні.

Слава тільки-но приїхав з відрядження. Йому довелося залишитись там довше. Мене відпустила Марина Олександрівна і я приїхала додому. Я зайшла у квартиру до мене вийшов Слава. Він декілька годин тому приїхав. Я підійшла до нього і міцно обняла його, а потім він мене поцілував.

- Я скучила

- Я теж, дуже скучив — сказав він — пішли у кімнату у мене є для тебе подарунок.

Ми зайшли у кімнату. В кімнаті був накритий стіл.

- А, що це таке? — здивовано запитала я

- Сідай — сказав Слава, взяв пляшку вина відкрив і налив його у бокали — давай вип'ємо за нас — я випила ковток вина — це ще не все

Слава встав і пішов у кладову кімнату. Він там був декілька хвилин, але мені цього часу вистачило щоб нафантазувати чого він туди пішов. Слава вийшов з кладової кімнати, у нього в руках був якийсь пакет. Він підійшов до мене.

- Це тобі — сказав він і дав мені цей пакет. Я взяла пакет і заглянула в нього. В пакеті було дві коробочки, одна велика, друга менша. Я витягла їх з пакета — відкривай — сказав Слава і посміхнувся.

Я відкрила першу велику коробку, в ній лежало червона красива сукня.

- А це що? — запитала я, Слава підійшов до мене і відкрив другу коробочку. І дістав золоте кольє і одягнув його на мене — вау — Слава подивився на мене посміхаючись — дякую — сказала я і обійняла його.

Ми сіли за стіл і почали їсти. Слава розповідав мені про своє відрядження. А я сиділа, дивилась на нього і слухала. Я згадала, що у мене таке відчуття вже було, тоді коли я перший раз побачила Андрія.

Після вечері ми прибрали все і лягли дивитись телевізор. Слава обійняв мене дуже міцно. Мені як ніколи стало спокійно. Я лежала і дивилась телевізор в обіймах коханого. Я заснула і не почула, як Слава мене вкрив.

Так минув мій перший вихідний за весь цей час.

Я прокинулась о дванадцятій годині ночі, Слава вже спав. Я встала і пішла на кухню. Налила в чайник воду і поставила на плиту. Поки чайник грівся, тихо зайшла в кімнату по халат. Взявши халат, і заодно ту червону сукню, яку мені подарував Слава, я пішла на кухню. Я зробила собі ромашковий чай. А поки він заварювався я пішла приміряти сукню. Я одягла її і вийшла до великого дзеркала, щоб подивитись на себе. Я не почула як встав Слава і вийшов з кімнати.

- Тобі личить це плаття — сказав він, я підстрибнула побачивши його у дзеркалі.

- Дякую......а чого ти не спиш?

- Та от вийшов води попити — сказав він і посміхнувся

- Давай я ромашковий чай зроблю, тільки переодягнусь

- Добре — сказав Слава і пішов на кухню.

Я переодяглась і прийшла на кухню. Слава сам зробив чай. Ми сіли за стіл і почали розмовляти.

- Як твої батьки? У них все добре? — запитав Слава

- Все добре, я хочу до них заїхати завтра. Поїдеш зі мною?

- Звісно, а як з протезом для хлопчика?

- Його звати Максим, все добре підібрали йому протез. Треба з Максимом туди ще раз приїхати. Він якраз буде в клініці. Виявляється що Марина Олександрівна вас знає

- Як ти сказала? Марина Олександрівна?

- Так, а що?

- Я їх знаю

- Звідки?

- Не важливо

- Як це? Розкажи, будь ласка

Слава розповів що вони прийшли у клініку перший раз, їй щось не сподобалось і вона почала сваритись. Але Слава вже забув чого вона сварилась. Я запитала про Ігоря. Він їх не знав тому що його в цей день не було у клініці. І я в цей момент зрозуміла, що Слава їм допомагати не захоче. Але він сказав, що якщо я хочу їм допомогти, то він не проти.

Ми випили чай і пішли спати.

****

Ці вихідні були чудові. Ми з Славою гуляли у парку нам не заважав навіть дрібний дощ. Коли йдеш біля свого коханого все-одно яка погода навкруги тебе. Ми ходили у ресторан. І звісно заїхали у гості до моїх батьків. Артем був дуже радісний коли я приїхала. Я йому купила, його улюблені солодощі. Маленька Христинка прибігла до нас, коли ми тільки зайшли у квартиру. Вона “весела батарейка”, бо бігала по кімнатах дуже швидко, її не можна було зловити.

Коли ми їхали додому Слава подивився на мене і сказав: “я хочу щоб і у нас в домі було так само, щоб був дитячий сміх” я на нього подивилась, він посміхався.

Я як і завжди прокинулась о сьомій ранку, зібралась і поїхала на роботу. Сьогодні я повинна везти Максима у клініку до Слави та Ігоря. Після того випадку, коли Ігор мене поцілував, ми з ним не бачились. І сьогодні я не хотіла б його бачити. Але прийдеться, тому що Слави в клініці на жаль сьогодні не буде.

Я приїхала до Максима в дев’ять. Він був вже зібраний туди їхати. Тато і мама Максима як завжди на роботу поїхали рано. Тому у клініку поїхала з Максимом я. Ми сіли у машину і поїхали. Максим розповідав як у нього пройшли вихідні. Він розповів, що самостійно намагався тримати рівновагу, що передивлявся фільми.

Ми приїхали у клініку. Зайшли у кабінет, там нас чекав Ігор. Він дивився на мене і посміхався. Максим сів на стілець і Ігор вдягнув на ногу протез. А потім попросив щоб Максим встав. Максим встав не витримав рівновагу зразу сів.

Ми були в клініці до години дня. Максим вчився тримати рівновагу, а потім пробував ходити. У нього виходило ходити, коли у нас закінчилось заняття Максим сказав, що спробує самостійно дійти до машини, але щоб я його контролювала. Ігор як і тоді попросив мене залишитись на декілька хвилин, Максим чекав мене у коридорі.

- Що ти хочеш? — запитала я

Він знову нічого не сказав, а просто підійшов до мене і поцілував, я дала йому ляпаса. І в цей момент зайшов в кабінет Слава.

- Що тут відбувається??? — запитав він, я подивилась на нього переляканими очима

- Він до мене чіплявся — сказала я

- Що?! — запитав Слава

- Він до мене чіплявся — знову сказала я

- Це я почув. Ігор як ти можеш приставати до моєї нареченої?!