31.3

Коли вони під вечір прибули на причал, там на них уже чекав Єгор.

Дівчина не знала, куди подіти очей від сорому й страху перед тим, що зараз станеться.

Єгор потер рукою підборіддя та поклав руки в кишені — досить виклична поза. Проте Матвій не боявся, а навпаки, ніби чекав цієї зустрічі, аби подивитися на того, кого вона обрала, коли пішла від нього.

Пришвартувавши катер, Єгор підійшов до Даяни й подав їй руку.

— Даяно, сідай у машину, удома з тобою поговоримо! — наказовим тоном, суворо мовив він.

Дівчина від страху ніби завмерла. Він аж прикрикнув:

— Я сказав, сядь!

Її немов ошпарили окропом: такого розлюченого Єгора вона ще ніколи не бачила.

— Не кричи на неї! — заступився Матвій. — Ти не маєш жодного права! Вона ні в чому перед тобою не винна!

— А ти хто такий?! Подивись на себе! Вона правильно зробила, що пішла від тебе!

Матвій перестрибнув із катера на причал і першим врізав йому в обличчя.

— Матвію?! — від шоку скрикнула дівчина. — Перестань негайно!
 

Та Єгор виявився прудким: відкинувши суперника вбік, він ударив у відповідь.

— Та перестаньте! Досить! — Дівчина підбігла ближче, але це була погана ідея: хлопці, не помітивши її в бійці, випадково штовхнули Даяну у воду. На щастя, з того боку причалу жоден катер не був пришвартований.

Помітивши це, Матвій кинувся за нею першим, але саме Єгор підхопив її й витягнув на берег. Вона ще не встигла наковтатися води, проте добряче перелякалася.

— Так, усе, досить! Дістали! Я ледь не загинула через ваш дитячий садок! — не на жарт розлютилася Даяна й пішла геть.

Чоловіки кинулися за нею, на що вона вигукнула:

— Залиште мене в спокої, не хочу нікого бачити!

Йдучи вулицею, вона помітила, що хлопці, трохи посперечавшись, потисли один одному руки, чому дівчина неймовірно здивувалася…

«Що за… Знову щось затіяли?! Парі, примирення — що це?! Втім, байдуже, я скоріше посивію, ніж дізнаюся…»

Вона майже дійшла до будинку Олівії, як зненацька почалася злива. З одного боку, це було їй на руку: перехожі не звертатимуть на неї уваги. «Могло бути й гірше», — подумала дівчина.

Поруч із нею призупинилася машина, і Єгор опустив скло:

— Даяно, пробач, я дурень! Сідай у машину, змокнеш!

— Ні… Поки не скажеш, про що ви домовилися.

— Ні про що… Де ти заночуєш?

— В Олівії. У консьєржки є запасні ключі — вона не знає, що я переїхала… Пробач, але мені потрібно подумати.

Єгор стукнув по керму й поїхав.

Коли дівчина зайшла до під'їзду, консьєржка віддала їй ключі й почала розпитувати, чому вона така змокла… Дая щось буркнула у відповідь — так тихо, що жінка нічого не зрозуміла.

Піднімаючись на свій поверх, дівчина відчувала, як емоції переповнюють її: душевний флюгер крутився, як божевільний.

«Як я втомилася! Усе наче вирішилося, але в долі свої плани… Ще й як на зло, немає з ким порадитися».

Дівчина припустила думку про те, щоб залишитися з Матвієм, але нестабільність її лякала: а що, як це лише гра? Вип'є, переспить, і вона втратить Єгора… якого, до речі, знає не до кінця. Так, у них були спільні поїздки, але він надто ідеальний... Вона знає про нього лише те, що стосується бізнесу. Знайома з його батьками й друзями, але які в нього захоплення? «Це потрібно виправити», — подумала дівчина.

Вона вирішила скласти список — можливо, він допоможе їй розібратися:

1. Чим вони схожі між собою?

   Напевно, мужністю. У будь-якому разі, обидва не боягузи.

2. У чому їхні відмінності?

   Матвій: брюнет, добрі очі, дуже наполегливий (як показують останні події).

   Єгор: любить швидкість, працелюб… (Даяна замислилася: вона знала про нього лише те, що він сам дозволяв дізнатися).

3. Що конкретно ви відчуваєте до кожного?

   Матвій: образа, ненависть, але водночас великий потяг — ніби струмом б'є, коли він торкається.

   Єгор: спокій, відчуття турботи...

4. Які якості вам у них подобаються?

   Матвій: усі, крім того, що він так легко здався…

   Єгор: завжди прийде на допомогу, вміє вислухати.

5. Які якості не подобаються категорично?

   Немає таких у жодного.

6. З ким із них у вас більше спільного?

   Напевно, з Матвієм… — невдоволено пробурмотіла вона собі під ніс.

7. На кого з них ви з більшим задоволенням чекатимете з роботи зі смачною вечерею?

   На того, кого люблю…

8. Кого з них ви хочете познайомити з батьками та родичами? І як батьки можуть сприйняти кожного?

   «Ну й запитаннячко! — подумала дівчина. — Один вже знайомий із батьками, а інший познайомиться прямо на весіллі…»

— Ой, усе! — рознервувавшись, вона зім'яла аркуш і викинула в смітник.

Переодягнувшись, дівчина вирішила їхати до Єгора. Він чекав на неї, і вона розуміла, що в цій ситуації теж була неправа.

Коли вона зателефонувала у двері, він уже був одягнений. Єгор приємно здивувався, побачивши її на порозі:

— Як добре, що ти прийшла! Я й сам збирався їхати за тобою…

— Єгоре, ти вибач мені… Ситуація вийшла не найкраща, але я прийшла до тебе. Між нами нічого не було… — Даяна замислилася, чи казати йому про той поцілунок, але вирішила промовчати. — Правда, я зробила помилку: не перевірила інформацію й не сказала тобі, що мені написали з невідомого номера, і я сіла в катер до людини, про яку на той момент нічого не знала… Мені шкода.

— Та все нормально! — Він на радощах підхопив її на руки, але в губи цілувати не став, бо губа боліла від удару.

— Тобі боляче? — Вона подивилася на його розбиту губу. — Ходімо, я оброблю рану.