28.4

Коли їхні пальці легенько ковзали по прохолодному шовковистому простирадлу вночі, воно здавалося ідеальним, а на ранок було вже геть зім'яте, а покривало відлетіло на підлогу. Свіжий вітер безжально будив її, лоскочучи обличчя. Ніби вона знову опинилася в недалекому минулому, де все було добре. Але він пішов ще до того, як вона прокинулася, залишивши записку на столику.

Лада не одразу взялася її читати, оскільки не зовсім чітко пам'ятала, що відбувалося вчора. Але подивившись на те, що коїлося навколо, вона зрозуміла: нічка була гарячою. Потроху дівчина складала у голові пазл подій, що сталися: «Так, — подумала вона, — бюстгальтер на шафі, сукня на підлозі валяється так, ніби вона зайва — на ній якраз умостилася кішка...»

Пішовши до ванної кімнати, Лада задивилася на своє відображення, торкаючись кінчиками пальців своїх червоних губ. Вони були настільки покусані його поцілунками, що ніякого ботоксу не треба було.

Прийнявши душ, вона трохи освіжила свої думки:

«Що це було? — запитувала вона в себе. — Скажена пристрасть чи божевільне кохання?! Чи, може, алкоголь?!»

Зустріч із ним в одну мить перевернула все її життя, змусила розлучитися з минулим, ощасливила, захопила, засліпила. Їй здавалося, що заради такого почуття вона була готова на багато жертв, адже саме пристрасть — головне мірило істинної глибини почуттів. Але вона вже встигла відчути на собі й її руйнівну дію.

Ладу хвилювало все: як він дихає, як притискається до неї, як пахнуть його долоні... І цей запах, який просто зводить з розуму! Вона могла кричати, що він її дратує, що вона так більше не може, повторювати легендарне «наша зустріч зіпсувала мені життя», але коли вона підходила зовсім близько... Кінчики пальців горіли, торкаючись його спини, руки самі обволікали тіло, а щока притискалася до лопаток. І це неможливо було зупинити; навіть якщо й хотіла — нічого не виходило. Ніби навколо вибухають бомби, а ти їх не чуєш, тобі байдуже до них — аби тільки ви не зупинялися.

«Заради кохання люди роблять великі вчинки», — подумала Лада. Вона любила читати романи, особливо Френсіса Скотта Фіцджеральда, а його особиста історія назавжди закарбувалася в її пам'яті. Френсіса Скотта та Зельду Фіцджеральд називали найпопулярнішою та найвідомішою парою епохи джазу. Письменник палко любив дружину й не залишив її навіть після того, як вона захворіла на шизофренію. Він їздив за нею по всій країні, селився в готелях неподалік від лікарень і вів копітке листування з лікарями. Френсіс намагався зробити все, щоб допомогти коханій вилікуватися, а також зробив її прототипом усіх жіночих образів у своїх оповіданнях та романах.

«А знаменитий Тадж-Махал? — згадала дівчина. — Він же був побудований у пам'ять про кохану! Шах Джахан вирішив назавжди увічнити пам'ять про неї. Його любов була такою сильною, що він не шкодував ні сил, ні коштів на будівництво гробниці для обраниці. Кращі майстри з усієї імперії та навколишніх країн зібралися, щоб за двадцять два роки створити воістину унікальну споруду. Сьогодні Тадж-Махал є символом великого кохання й зразком архітектурної досконалості. А між нами що...»

Підійшовши до столика вже одягненою, вона прочитала записку, яку залишив Влад — і яка вмить обірвала всі її роздуми про шалене кохання:

«Ця ніч була помилкою...»

«Це було помилкою...» — у неї аж дух перехопило від виру емоцій. Накористувався — і вистачить? Ось яке «досягнення» заради коханої?! Втік як боягуз, залишивши на маленькому папірці це дурне «помилка»...

«Затягнув мене сюди спочатку, а потім це написав?! Ненавиджу його!» — думала вона, притискаючи записку до себе й відчуваючи його парфум на клаптику паперу.

«І не тримає, і не відпускає...» — бідкалася Лада. Як це властиво їй — наступати на ті ж самі граблі знову й знову... І це всього лише скороминущі зустрічі. Але саме ці зустрічі були найприємнішими спогадами у її житті.