24.3

Після відрядження вона повернулася до ресторану, де її привітно зустріли всі, окрім Насті, тому що та знала: вона програла цю битву.

Лада не була таким стервом, як вона, — вона могла вчасно звільнити її, і не трапилося б того, про що вона б пошкодувала.

Влад почав палко проявляти увагу до дівчини: щодня квіти на роботу, подарунки... Вони почали зустрічатися таємно. Лада часто залишалася в нього вдома, і він забув про всіх дівчат, котрі були до неї. Вона затьмарила всіх, їй вдалося підкорити цього викрадача жіночих сердець.

Але сьогодні вона його не бачила, і повідомлення від нього не приходили, а на дзвінки він не чув слухавки. Лада почала хвилюватися.

— Ладо! — гукнув її Боря. — Це тобі Владислав Борисович передав, тримай.

— Журнал про природу? — здивувалася дівчина. — До чого б це...

Та, гортаючи його, звідти вона випустила записку, яку підняла й прочитала: «Чекатиму тебе о четвертій біля входу до ресторану. Не хвилюйся, тебе замінять».

«Що за інтрига, не можна було повідомлення відправити?» — здивувалася й посміхнулася дівчина, адже перед цим уже почала хвилюватися.
У призначений час біля входу в ресторан уже чекав її Влад.

— Ну, зараз заїдемо в магазин, купимо тобі комфортний одяг, щоб ти переодяглася, тому що тобі буде незручно в сукні та на підборах це робити... І я познайомлю тебе зі своїм хобі. Оскільки ми зустрічаємося, я хочу розділити з тобою своє захоплення. Воно незвичайне, але перед цим заїдемо в магазин купити продукти: попереду два вихідних дні, і я хочу провести їх як слід із тобою та з відключеними телефонами.

— Робити що? — здивувалася дівчина, піднявши брови й прикусивши нижню губу.

— Усе побачиш, — посміхнувся Влад. — У мене є два хобі. Зараз ми їдемо в мій приміський будинок, там уже все облаштовано для мого заняття.

Лада ще більше насторожилася: що за інтрига — просто за містом щось облаштував.

Вони приїхали в стильний сучасний будинок із великою земельною ділянкою. Переважали в ньому сіро-біло-чорні відтінки. Чистота білосніжних поверхонь вигравала від сусідства ділянок стін, декорованих сірим каменем природного походження. Стрункі колони, ажурні балкони, цікава вигнута лінія тераси — ці архітектурні елементи добре поєднувалися з красивою покрівлею мансардного типу. Під її укриттям знаходилися чотири упорядковані особисті кімнати.

Тут можна було на свіжому повітрі щодня зустрічати схід і захід сонця, насолоджуватися бадьорістю ранкової кави й задумливо поглядати вдалину з чашкою ароматного напою.

Високі стелі та вікна наповнювали кімнату світлом і розбавляли інтер'єр картинами пейзажів.

А позаду будинку були розташовані чотири ізолон-блоки (стрілоуловлювачі) на відстані в тридцять метрів.

Переодягнувшись, вона підійшла до нього.

— Але я не вмію цього робити, — промовила дівчина трохи розгублено.

— А ти не бійся. Лук дозволяє створити зв'язок з одним із найпримітивніших видів зброї, що працює тільки від людської сили. Це тихе заняття, яке вимагає концентрації та може по-справжньому заспокоїти нерви. Мені батько розповідав у дитинстві одну історію, коли навчав мене, і я її запам'ятав ще відтоді:

Одного разу учень, вивчаючи Кюдо — мистецтво стрільби з лука, — встав перед мішенню з двома стрілами. Учитель дзен сказав йому: — Початківці не повинні тримати дві стріли, бо, розраховуючи на другу, виявиш безтурботність стосовно першої. Щоразу твердо вирішуй для себе, що зможеш вразити ціль однією-єдиною стрілою, і не турбуйся про те, досягнеш успіху чи ні. — Тільки той, хто не озирається назад, досягає мети.

— Себе б я терплячим від природи не назвав, але весь цей час стрільба з лука вигострювала моє терпіння. Маєш справу тільки з собою, з власними емоціями й самоконтролем.

Він став з лівого боку від неї. У правій руці вона тримала лук, Влад узяв лівою рукою за держак, трішки нахилив свою голову з правого боку, поклав свою руку на її та допоміг натягнути тятиву. Від його подиху в шию в неї мурашки пішли по шкірі, вона обернулася до нього обличчям — вони зустрілися поглядами, і він пустив стрілу в ціль.

Пострілявши з лука, він запросив її в будинок, де накрив стіл фруктами із шампанським та увімкнув приємну музику.

— А ти кумедна, — помітив він. — У тобі є пустотливий вогник. Я хочу тобі ще показати одне хобі.

— Яке?! — здивувалася вона.

— Хочу станцювати з тобою танго.

— Я не вмію, — збентежилася дівчина, — і взагалі, я в штанах після стрільби.

— Ладусь, я знаю, тому все підготував, — він вручає їй коробку, а всередині — червона сукня з туфлями.

— Як гарно! Піду переодягнуся й скоро повернуся. Спасибі тобі, — підійшовши до нього, вона подивилася своїми палкими очима в його, поцілувала в щоку та побігла переодягатися.

Коли вона вийшла, переодягнувшись у сукню, він навіть присів від захвату. З самого дитинства він займався танцями й колись купив цю гарну сукню для своєї партнерки, але на жодній вона так не сиділа, як на ній. Лада в ній розцвіла.

Він почав вчити її танцювати, увімкнувши музику. Від Влада віяло чарівним парфумом із нотами деревини.

— Ніколи не могла б подумати, що в тебе такі різнобічні захоплення, — посміхнулась Лада.

— А це погано? — притиснувши її ближче до себе під час танцю, відповів він.

— Ні, — прикусивши губу, вона дивилася на нього іскристими очима. Він розбудив у ній вулкан емоцій під час танцю. Вона була такою м'якою і водночас такою бурхливою в його руках...

— Розумієш, люди стають більш відкритими до стосунків. Танго вчить розв'язувати проблеми в парах. Якщо ти хочеш від когось щось отримати, ти повинен дати йому те, що потрібно йому. Сенс у тому, щоб відчувати одне одного кожну секунду...

Після першого ж його кроку вона зрозуміла, що може бути за ним як за кам'яною стіною і з нею все буде добре. Вони відчували в цей момент кожен м'яз одне одного та найменший порух корпусу. Збоку танець виглядав приголомшливо, між ними вирували сильні емоційні заряди. Він не дочекався кінця музики, підняв її на руки та відніс у кімнату: стримуватися вже не було сил.