По вишневому склу

Зустрічами нашими…

Зустрічами нашими вимірюю знов час,
Я знаю: на планеті нема людей, крім нас.

Я бачу: чорні хмари хату твою білу
Обгорнули знову — візьми мої ти крила.

Лети у небо високо, не блукай у мглі —
Буду тебе віддано чекати на землі.

Якщо тобі не спиться, візьми тоді мій сон —
Я гнатиму печалі всі з-під твоїх вікон.

Віддай мені весь біль, віддай свої тривоги,
Клич, якщо терпіти немає більше змоги.

Якщо весь світ збунтується й завʼянуть квіти,
Знай: заради тебе піду я проти світу.

Знов лютує людство у вибуху емоцій —
Що б тут не траплялось, я на твоєму боці.

Якщо тобі самотньо в темряві скорботи,
Скажи — зроблю я все, щоб витягти з болоти.

Якщо тебе образять, зітру його імʼя,
І байдуже, чи важу хоч щось для тебе я.

Ти знаєш, що насправді це більше, ніж слова:
Із серцем вже згоріла давно уся трава.

Молитвами своїми завжди я буду поруч
І дуже-дуже скоро бігтиму ліворуч.

І як би я воліла весь твій забрати біль —
Ти вибач, що насправді я тільки вірна тінь.

Ти вибач: я не сонце, що тебе зігріє,
Та що би не траплялось, я у тебе вірю.

Якщо бракує сил, ти їх візьми у мене,
Бери собі всю кров, спустоши мої вени.

Я знаю, що життя насправді це не казка,
Та всупереч всім болям, ти живи, будь ласка!

Подобається

#1486 в Різне
#340 в Поезія

Відредаговано: 02.05.2024