Вона пройшла всередину і відчула як її накриває відчуття того, що у цих холодних коридорах вона на своєму місці. Тут їй затишно і значно краще, ніж могло бути деінде.
“А можна мені звідси піти”
Дурний внутрішній голос зовсім не розуміє нічого. Вона б оселилася тут якби могла.
Цього разу вона впевнено і без страху спустилася у підвал і постукала у двері кабінету 13.
– Леді Брігель Аделаїда Тоунс прибула на практику, – відрапортувала вона, всміхнувшись ввічливо.
– А ви сповнені ентезіазму, леді Брігель, – чомусь він назвав її на імя, хоч це було проти правил у цій реальності.
Але це лише на мить змусило її замислитися, а потім думка одразу ж розчинилася.
– Я хочу якнайшвидше вичитися аби стати справжньою суддею Сердець, – сказала тим же тоном, що й раніше.
Вона й сама не могла пояснити чому раптом стала настільки переповнена енергією. Хіба вона не мала б реагувати з меншим завзяттям зважаючи на те, що колись їй доведеться повернутися додому.
Вона просто взяла перерву, а не з кінцями вирішила тут оселетися. Спробувала скинути марення, але саме в цей момент суддя Еффіарт підвів свій погляд від паперів на неї. Брігель відчула як якась дивна сила сковує її і повертає до попередніх думок.
– Тож коли я зможу починати і з чого? – перепитала з якоюсь вже надто дурнуватою посмішкою.
– Щойно я завершу з документами, – сказав він прихильно.
Що ж отже, доведеться знову бути дурепою. Їй не вперше, якщо подумати.
– Чи можу я чимось допомогти? – запропонувала зробивши крок ближче, бо так і стояла біля дверей.
Наче вона могла б втекти? Цей чоловік не схожий на того, хто легко відпустить.
– Гадаю, це буде вам корисним, – неочікувано погодився він і вона опустилася на крісло навпроти.
Брігель насправді була готова на все аби лиш не повертатися у страшну кімнату від якої її досі пересмикувало. Тож зараз перевіряти ці папери було майже рівне своєрідній медитації.
– Чому ви захотіли стати саме суддею? – раптом ні з того запитав він.
Брігель насправді не знала чіткої відповіді. Вона уявлення не мала чому попередня власниця тіла обрала саме такий вид діяльності. Але якщо подумати…чому б вона як Брігель могла обрати щось подібне.
– Можливо тому що це дає абсолютну владу, – сказала вона, очікуючи засудження…та натомість його реакція була іншою.
– Не думав що ще хтось поділяє мою думку, – він підвівся з місця і простягнув їй руку, – сподіваюся на вдалу співпрацю, леді Брігель.
– Як і я, судде Еффіарте, – мовила я з легкою усмішкою.
Чудово, що правда й справді найкраща зброя. А Еллі хотіла б подякувати за її усмішку, яка здається тепер стане для мене постійною.
І тільки зараз зрозуміла, що подумала від свого імені. Подумати тільки це дало тріщину.
Елевонда. Будь обережна. Він може читати думки, але це не точно.
Брігель. Байдуже я була рада знову тебе почути, навіть, якщо це ненадовго. Гадаю, краще повернутися до третьої особи.
Елевонда. Так буде безпечніше.
Я заплющила і розплющила очі.
Мабуть, вона нескоро знову повернеться до справжньої себе і навіть не певна чи зможе цей день настати. Та вона вистоїть.
– Ледь Брігель? – подивився він пильно, – з вами усе гаразд? – і щось у його тоні її насторожило.
– Так, – уже хотіла сказати стандартну відповідь, але усе ж вирішила все прояснити тут і зараз, – ви дивитеся на мене так підозріло, що здалося, наче ви вмієте читати думки, – ввімкнула режим дурепи і зробила вигляд, що це її дуже налякало.
Вона навіть витерла очі хустинкою, мовляв це так її засмучує, що вона розплачеться тут і зараз.
Мила, хороша і наївна. Ось і все.
– Що ви, леді Брігель? – і здається той щиро здивувався її питанню, – як ви знаєте…
– У Артуріумі ніхто не може читати думки, – завершила за ним я, – та все ж…ви обманюєте.
Мені не хотілося говорити правду. Цього разу мені справді не хотілося відповідати.
Його реакція змінилася.
– І як ви зрозуміли? – перепитав уже іншим тоном і зробив крок ближче до мене. Я хотіла наблизитися до дверей, та він зупинив схопивши мене за запястя.
Ще один заборонений жест в Артуріумі. Зважаючи, на те що тепер я заміжня.
– Жіноча інтуїція, – відповіла я ухильно.
Він не повірив, але й пояснювати нічого не став.
Це більше не цікавить мене. То ж я більше не буду нічого читати. Можете не хвилюватися, леді Брігель.
І ще одне. Я леді Тоунс, зберігайте субординацію будь ласка, судде Еффіарт. Я не терпітиму зневаги до себе.
Гадаю, з вас і справді вийде чудова суддя Сердець. Ви пройшли перевірку.
То ось воно що. Це була знову тільки звичайна перевірка. Цікаво, а далі буду щось ще гірше. Чи нарешті почнеться щось справді важливе для неї. Хотілося б сподіватися.