Реджинальд був неспокійним. І Дельфі, яка жила з ним в одній кімнаті зрозуміла це одразу, а ще Флаверлі і Терза, які жили під ними.
– Що сталося з фамільяром, Брі? Він уже декілька днів не дає нам спокійно бути в кімнаті, – запитали вони водночас невдоволено і з тривогою, коли перстріли її в кафе
Вона втомлено зітхнула.
– Хотіла б я це знати, але він продовжує вперто мовчати, – відповіла на їхнє питання чесно, не приховуючи.
Реджі бігав кімнатою, наче його вкусила неіснуюча блоха і навіть почав ганятися за своїм хвостом чого зроду не робив. Але лиш буркав щось про те, що все під контролем.
Ага, так йому всі й повірили.
– У нашого фамільяра усе під контролем, – процитувала вона з іронією в голосі.
– З Брігель щось трапилося? – занепокоєно запитала Інна, опустившись на стілець навпроти.
Дельфі кивнула. Не хотілося цього визнавати, але вона була права. Щось однозначно трапилося.
“Термінова нарада”
Повідомлення у їхньому спільному чаті викликав шквал реакцій і запитаннь і це дратувало Дельфі, яка насправді не хотіла це все організовувати. Та й узагалі усе одно почують як прийдуть, то навіщо наперед випитувати.
Як би вона мала вибір…то спробувала б знайти інший вихід, та чудово розуміла, що сама не впорається.
– Реджі! – гримнула вона на нього, коли той з розгону стрибнув їй на стіл чим дуже налякав, а тоді зловила його і міцно притиснула до себе.
Він більше не міг вирватися.
Тоді протягнула руки до вікритого вікна і так і завмерла.
– Або ти говориш мені, що відбувається або я кину тебе прямо вниз. Зрозумів, – за останні дні його поведінка настільки остогидла, що справді щиро хотілося кинути його.
Він вловив її емоції і вже набагато менш впевнено промуркотів.
– Усе під контррролем, – правда видно було, що йому справді страшно.
Можливо від падіння йому нічого й не трапилося усе ж фамільяр.
– Я хоч свою сестру ще зустріну з твоїм під контрролем, – перекривила вона його і все з пустила…на підвіконня.
Він зістрибнув вниз і перетворився на людину чого не робив вже давно останнім часом, волівши перебувати у своїй котячій формі.
А тоді чітко і твердо відповів.
– Я зроблю заради цього усе. Адже ти й сама знаєш, що Брі для мене значно важливіша за моє життя, – після цього знову ставши котом направився до виходу.
Вона прочинила йому двері і лиш запитала куди це він.
– Є справи, – не уточнивши нічого зник за поворотом.
Вона здогадувалася і без його пояснення. Усе ж було не так багато людей з якими цей нестерпний фамільяр хотів мати зустріч.
І все ж, що там відбувається у Артуріумі, що він настільки не хоче говорити правду.
Хоча насправді мені було страшно почути відповідь. Хотілося аби вона як найдовше була прихована. Бо відсутність новин – це теж хороша новина.