Глава 4 Чаклунка

З кожною хвилиною тиші сумніви усе глибше занурювалися до свідомості Брута. Невже він проґавив її? Ні, це не можливо! Щось приховало могутню ауру чаклунки, але сама пані ще й досі мала перебувати у будинку. Інспектор не зводив погляду із сусідньої хати й врешті побачив те на що чекав.

За кілька хвилин двері протяжно рипнули й поріг неквапно перетнула жінка у довгій блакитній сукні, що майже сягала п'ят. Здавалося попри тонку атласну тканину, відчутний мороз зовсім не бентежив її. 

Озирнувшись загадкова постать рушила вперед залишаючи на заметеній снігом доріжці акуратні сліди. Брут обережно перекинув через плече сумку й нечутно вийшов надвір крадучись позаду своєї мішені. Чаклунка своєю чергою зупинилися неподалік однієї з численних хатин здійнявши руки до неба. Інспектор зупинився за двадцять кроків від Соломії й схоже досі не був поміченим. 

Зненацька навпроти жінки почали з'являтися обриси широких аркоподібних воріт. У темній порожнечі спалахували яскраві блискавки, що змінювалися миготінням зірок розпочинаючи похмуру круговерть подібну до кольору нічного неба. Зволікати далі було не можна.

— Зупинись! — порушив тишу рішучий голос Брута.

Соломія поволі опустила руки обертаючись у бік інспектора. Зловісний портал за її спиною почав розчинятися у зимовому повітрі.

— Хто ти самогубцю? — спокійно запитала Соломія вдивляючись в обличчя чоловіка що, споглядав на чаклунку крізь оптичний приціл.

— Зараз ти повільно розрядиш свою іграшку та заклавши руки за голову встанеш на коліна, — пояснив Брут.

У повітрі гучною луною прокотився дзвінкий жіночий сміх після чого інспектор незчувся, як його зброю в одну мить було вибито з рук, а наступний потужний удар звалив Брута додолу. Відпрацьована телекінетична комбінація від чаклунки спрацювала на відмінно й хоча Степан фактично відразу підвівся, наступна психологічна атака змусила інспектора вдруге зануритись у сніг. 

Нестерпний біль, сталевими лещатами тиснув на скроні та скоріш за все був викликаний потужними мікрохвилями. Поки Брут намагався прийти до тями, Соломія підійшла ближче, схилившись над відкритою сумкою, що злетіла з його плеча.

— Твоє здоров'я! — посміхнувшись мовила жінка, показово зробивши великий ковток святої води.

Брут не розрахував власні сили й самовпевненість зіграла з ним злий жарт. Здійснивши відчайдушну спробу дістатися сумки, обличчям інспектора раптово ковзнув поділ блакитної сукні, обдаючи тіло Брута низкою дрібних електричних розрядів. 

Чарівне за красою вбрання Соломії - вочевидь саме воно пригнічувало ауру чаклунки не даючи Степанові змогу відчути її присутність у будинку. І воно ж наразі випромінювало пронизливі мікрохвилі, що не давали змоги пручатися, змусивши Брута прибрати руку від сумки.

— Ні, ні, ні! Сьогодні я зверху! — розсміялася Соломія, після чого її черевик із силою врізався в обличчя інспектора. 

Відчутний удар помножений на разючий біль у скронях змусив Брута на певний час втратити свідомість. Невідомо, як довго інспектор перебував без тями, але коли розплющив очі Соломія вже повернулась до своєї темної справи й майже відчинила портал. Степан потягнувся до сумки, втім пістолета у ній вже не було. Непримітний портсигар, що заховався в самісінькому куті залишався єдиним примарним шансом на порятунок. 

Взявши до рук загадкову річ Брут відкрив портсигар, відкинувши його поперед себе. Зображення у вигляді схрещених між собою пістолів миттєво спалахнуло помаранчевим сяйвом, після чого з під сріблястої кришки навсібіч потягнулися тонкі смуги їдкого диму.

Соломії вже майже вдалося прочинити магічну браму, аж раптом із дверей сусідньої хати з'явилися обриси невідомого чоловіка. Міцне тіло незнайомця було прозоре й скидалося на пасма ранкового туману. Зовні примарна фігура нагадувала сердюка - українського воїна доби козацтва, що несли службу у лавах піхоти.

Чаклунка опустила руки, залишивши портал триматися у повітрі, наразі сконцентрувавшись на постаті вояка. 

Мить! І здійнявши довгий мушкет, сердюк здійснив постріл. Куля пройшла по дотичний лише трохи зачепивши ліве плече Соломії.

За лічені секунди крижаний шар, випущений з правиці чаклунки дістався цілі й стрілець перетворившись на крижану скульптуру нерухомо застиг. На блакитній сукні з'явилася пляма чорної крові, втім здавалося жінка не помічала легкого поранення, уважно вдивляючись поперед себе. З-за рогу будинку раптово виник примарний вершник, що здійнявши догори шаблю вже мчав у бік чаклунки. В наступну мить біле сяйво крижаної зірки спинило ратиці коня, швидко перетворюючи тварину і її господаря на крижану брилу. Не втрачаючи нагоди інспектор спробував підвестися, втім завдання виявилося не з легких. Невидимі вібрації ще й досі заважали повноцінному рухові.

Соломія хутко перевела свою зброю в режим вогнемету, аби на певний час дати відпочинок крижаній гарматі. У цей час на обрії з'явилася когорта людей одягнених в старовинний національний одяг, що ніби сірий дим вкривав собою прозорі тіла. В руках колишніх селян майоріли вила й рогачі, втім попри не ліпшу зброю вони злагодженою ходою рухалися назустріч чаклунці. 

Наступної миті нестримний потік вогню, помаранчевою хвилею пронизав морозне нічне повітря, змусивши привидів задкувати. Портал тьмянів, зливаючись із навколишньою темрявою, але Соломія й не думала спинятися. Зненацька механічна ступа, що покірно чекала свого часу знову набула видимих обрисів і вже прямувала до господині, несучи з собою заповітну сумку із додатковими набоями.

Черговий спалах вогнемету змусив опонентів Соломії відступити, даючи чаклунці можливість дістатися помаранчевих капсул. Хутко перезарядивши зброю, жінка спрямувала її у бік примарних захисників, проте люд несподівано розбігся навсібіч. У повітрі на мить запала тиша, після якої до вух Брута донісся протяжний гул військових барабанів. На зміну селянам до місця сили прямував загін козаків, що окрім численних вогнепалів мав із собою кілька великокаліберних гармат.