Глава 2 Інспектор

Провівши втомленим поглядом незвичайну ступу, Крук повернувся до своєї оселі. Приклавши тонкі пальці до поверхні дверей він прошепотів щось на власній дивній мові, після чого увійшов всередину. Наразі для випадкових перехожих старий будинок Крука здаватиметься лише занедбаними руїнами, так було майже завжди. Напевно це місце давно зрівняли б із землею, втім усілякі спроби заволодіти ділянкою нез'ясовним чином погано закінчувалися для всіх охочих привласнити її.

Здавалося на сьогодні візити скінчилися, але Крук не здогадувався, що саме зараз навпроти його потаємної оселі стоїть в очікуванні ще один гість. На піднятому догори комірі довгого чорного пальта завмерли крижинки, виблискуючи під тьмяним світлом миготливого ліхтаря. Чорні джинси гармонійно поєднувалися з класичними шкіряними черевиками й тонким светром підібраним у колір пальта. 

Загадковий чоловік поклав долоню на сріблясту пряжку ременя, зануривши вільну руку до кишені штанів, діставши звідти гаджет схожий на сенсорний телефон. Поволі відступивши трохи далі від споруди, він надав пристроєві горизонтального положення, зробивши кадр.

На сенсорній панелі миттєво застигло чітке зображення, втім замість сірих руїн на картинці у всій своїй похмурій красі виник старий, одноповерховий будинок. 

Підійшовши до порожнечі де судячи з фотографії мали знаходитись двері, чоловік постукав у них, відчувши, як міцний кулак торкнувся дерев'яної поверхні.

Крук почув стукіт та завмер на місці. Згідно з переліком майбутніх відвідувачів повернутись до своєї справи він мав лише після Різдва, але особа, що стояла по інший бік від дверей не могла бути випадковим перехожим. На мить у повітрі запала тиша, проте вже наступної секунди наполегливий стукіт пролунав з новою силою.

— Назви себе! — нечутно підійшовши до міцних дверей вигукнув Крук.

— Інспектор Брут з «Бюро внутрішнього контролю», — витримавши паузу мовив спокійний голос нічного візитера.

Загальновідоме у вузьких колах «Бюро контролю», що слідкувало за дотриманням балансу між світлом і темрявою здебільшого спеціалізувалося на знешкодженні шкідливих відьом та втихомиренні надто завзятих представників темних, які могли нести пряму загрозу життю городян. У Бюро добре знали про справу Крука та попри це не квапилися їй перешкоджати маючи з цього власний прихований зиск. У будь-якому іншому випадку, Крук спрямував непроханого гостя під три чорти, але якщо людина, що стояла по той бік назвала справжнє ім'я доречніше було дослухатись.

Почекавши ще мить, господар прибрав засув, обережно відчинивши двері.

На порозі стояв високий, міцний чоловік з короткого чорного волосся якого на підлогу впало кілька холодних крапель розталого снігу. Погляд яскравих блакитних очей візитера уважно спрямувався у бік Крука.

З кишені пальта у долоню Брута ліг золотистий жетон, який він спокійно зафіксував перед обличчям хірурга. На блискучій поверхні хитросплетінням ліній вимальовувалися язики полум'я, що займалося під ногами жінки прив'язаної до стовпа, звітуючи щодо підрозділу у якому працює його власник.

— Чим зобов'язаний? — іронічно мовив Крук. — У пана інспектора щось болить?

Брут мовчки зробив крок, перетнувши високий поріг, вправним рухом зачинивши по собі двері.

— Я бачу оперуєте потроху, — зауважив інспектор зупинивши погляд на червоних цятках, що нещодавно прикрасили медичне вбрання Крука.

Досвідчений у подібних розмовах господар не квапився відповідати, очікуючи на більш конкретне запитання. Брут своєю чергою непомітно окинув поглядом кімнату, відчувши, що спізнився. Його мішень безумовно відвідувала це місце, але наразі у приміщенні її не було.

— Я шукаю жінку, — розпочав Брут.

На обличчі Крука спалахнула посмішка.

— Чаклунки також слідкують за собою, отож до мене приходить чимало панянок, — не забарився із відповіддю хірург. — Дехто не задоволений формою носа, інші воліють позбутися шрамів, одним словом повернути втрачену…

 — Руку, — не дав закінчити Брут. — Я знаю, що жінка без правиці навідувалась до тебе пане Крук. Прошу небагато - скажи куди вона прямує і розійдемось без галасу.

Брут знав, якщо загадкова пані залишила житло хірурга, тож отримала те по що приходила.

Склавши руки за спиною, Крук нечутно відступив до столу на якому ще й досі залишилися лежати кілька невикористаних сьогодні інструментів. Непомітно потягнувши з блискучої поверхні гострий скальпель, господар завмер на місці.

— Я не розголошую приватну інформацію щодо клієнтів, — попередив Крук. — Залиш цю справу інспектороре, бо як вирушиш за слідом тої, яку шукаєш - вважай ти мрець.

Нічний візитер розумів, що розмова не клеїться, а дорогоцінний час невпинно минає, тому вирішив перейти до більш дієвих методів.

— Твою долоню, — спокійно мовив Брут.

— Не маєш права! — закипів Крук.

— Я двічі повторювати не буду, — додав інспектор підкреслюючи серйозність власних намірів.

Крук не хотів неприємностей, але майбутня спроба інспектора зануритись до його підсвідомості була вище здорового глузду.

— А я на таких, як ти клав з високої дзвіниці! — спокійно мовив Крук несподіваним рухом скерувавши гострий скальпель у живіт Брута.

В останню мить інспектор спромігся ухилитись з лінії атаки, після чого приміщення одразу занурилося у суцільну пітьму. Наступної секунди яскраве світло знову повернулися до кімнати, втім Крука поруч вже не було. Поволі озираючись, Брут намагався відчути найменші коливання повітря, одночасно із цим зафіксувавши у руці масивний кастет, що завжди носив з собою. Зненацька шию інспектора оповили худорляві руки, які неначе лещата надійно зафіксували свою жертву. Інспектор переважав Крука у фізичній силі, проте тонкі пальці хірурга нез'ясовним чином тягнули з Брута життєву енергію. 

Змусивши себе протидіяти магічному впливу, гість таки спромігся звільнитись від міцних обіймів, відпрацьованим рухом перекинувши нападника через себе. За мить важким кастетом Брута пробіглись дрібні іскри, що підсилили удар, який наступної секунди влетів у груди Крука відкинувши хірурга до стіни.