ІІ

                                                   Розділ 2

   Олег ненавидів сімейні свята. Він терпіти не міг сімейних урочистостей, бо ще з дитинства у нього не було ніякої сімї, і він ненавидів усіх, у кого сім'ї були. З віком злість почала потихеньку проходити, але оскома залишилася.

  Батько пішов із сім'ї, коли Олегу виповнилося шість, і вже тоді, у першому класі, він бився з однолітками, коли йому нагадували про це. Спочатку він ще вірив, що тато повернеться. Хіба буває так, щоби дітей кидали? Але тато так і не з'явився більше в їхньому житті. Від мами, розлюченої на батька за його зраду, маленький Олег вивчив багато нових слів, і знав, що тато – сволота, покидьок і бабій, хоч і не розумів ще значення цих слів. Свого тата Олег дуже любив. Тато був красенем. В інституті, на кафедрі, у молодого професора лінгвістики були закохані усі жінки. Єгоров Андрій Дмитрович був дуже розумним, мав дві вищі освіти. Це вже з віком Олег став дивуватися, як це татусь примудрився одружитися з мамою? Мама в нього була звичайна, займалася лише домом та сім'єю. За батька заміж вискочила, покинувши торговельний інститут, і ніде ніколи не працювала. Зраду та втечу батька вона переживала страшно, і свідком її нескінченних істерик був маленький Олег. Коли батько пішов, вона втратила сенс у житті, і Олег ріс сам по собі. Мама часто плакала, іноді зривала свою злість на синові, репетувала, що тато проміняв їх на нову матусю і синочка собі нового завів. Олег пам'ятав, як вона принижувалась, коли їздила до батька в інститут, і там скандалила і розбірки влаштовувала. І маленький Олег теж ненавидів ту жінку, яка забрала у них батька. Але роки летіли, мамі довелося влаштуватися на роботу, щоб якось жити і сина ростити, але ні дня не минало, щоб мама не нагадувала йому про те, що його, Олега, татко проміняв на іншого сина.

  У п'ятнадцять років Олег вирішив, що обов'язково знайде і тата, і його іншу родину, і помститься за всі свої та мамині страждання. Він почав водитися з поганими компаніями, почав випивати, курити, хуліганити, став некерованим. Зі школи його виключили в десятому класі, а у вісімнадцять забрали до армії. Після армії Сайменков довго і наполегливо намагався знайти себе в житті, але жебрацькі, бандитські дев'яності самі розставили корективи в його долі. Банальне хуліганство переросло в бандитизм та рекет. З'явилися легкі гроші, а безкарність паморочила голову. Потім він почав займатися рейдерством. Першу свою фірму Сайменков віджав у якихось недолугих бізнесменів-новачків. Потім ще були такі ж фірми, потім пішли замовлення на рейдерство, і, відчувши свою владу в визначених колах, Олег зрозумів, що заробляти гарні гроші можна легко і не прикладаючи ніяких зусиль. Адже хтось уже вклав у розвиток бізнесу своє здоров'я і кошти, а він може просто взяти це все: налаштоване і готовеньке.

 З матір'ю стосунки зовсім ускладнилися, вона продовжувала його пиляти, нагадуючи, що той інший синок напевно бандитом не став.

  Свою маму Олег, як і раніше, шкодував, хоч і не розумів іноді. Не розумів, скільки можна було жити минулим? Батько та його нова родина більше Олега не цікавили. У нього були свої проблеми і своє життя, але істерики матері продовжували зводити його з розуму.

Завдяки своїм бандитським зв'язкам, він таки знайшов рідного тата. На кладовищі. Виявилося, що батько був звільнений з інституту за хабарі, спився і помер на самоті, як бомж, на орендованій квартирі. Але маму ця звістка не заспокоїла, а ще сильніше розбурхала. Тепер вона вимагала, щоб Олег знайшов батьківську коханку та її синочка, бо саме вона, виявляється, винна у тому, що помер батько і, що в них життя не склалося.

   Вперше Олег побачив свого брата, Івана Єгорова, на фотографії. Його бандитські дружки легко розшукали родину батьківської коханки. Єгоров був точною копією їхнього спільного красеня-батька, і Сайменков навіть розхвилювався тоді, розуміючи, що вони з Іваном брати. Але, як зясувалося згодом, батько ніколи не жив зі своєю коханкою, і що її з немовлям він теж покинув. Несподіваний поворот. Виявилося, що ці люди до їхніх з мамою бід ніякого відношення не мали, але мама, дізнавшись від нього, що й коханки вже давно в живих немає, все одно не заспокоювалася. А зовнішня схожість Івана з батьком взагалі приводила її до сказу. Та Олег попередив маму, що більше ці люди його не цікавлять, і порадив і їй забути про них назавжди.

    У нього були думки познайомитися з братом, але злість, що причаїлася в душі ще в дитинстві, не дозволяла йому робити якісь кроки для зближення. І ще Олега з'їдала заздрість. Адже Іван Єгоров, незважаючи на таке ж важке сирітське дитинство, зумів влаштуватися в житті, і навіть непогано влаштуватися. І ще він носив прізвище батька і був дуже схожий на нього. А він, Олег, був ніким, навіть не зважаючи на той факт, що гроші теж водилися. Все одно був для всіх бандитом, порожнім місцем, одним словом – нуль.

   Та роки минали, і те, що було пов'язано з бандитизмом і рейдерством, стало називатися зовсім іншими словами, а ще, маючи гарних бухгалтерів і юристів, можна було всі свої темні справи приховати за легальною діяльністю і дуже легко кримінальне минуле перетворилося на просто нелегкий шлях у бізнесі. Згодом Олег купив собі нічний клуб, квартиру, мамі - салон краси, щоб не страждала від неробства і не зводила ні себе, ні його своїми істериками, і став вважати себе звичайним бізнесменом, яких навколо хоч штабелями клади. Головне, грамотно все подати. Іноді нагадувати про себе в благодійних акціях, створити фонд допомоги хворим дітям, засвітитися в доброчинних справах – і всі забудуть, хто ти, і з чого починав.

   Але рік тому матуся його дуже здивувала. Олег був шокований, коли вона сказала йому, що збирається знову заміж. Сайменков до останнього не вірив, що відомий бізнесмен, Шурбін, на ній таки одружиться.

   Олег спрямував автівку у сусідній ряд та пригальмував на світлофорі. Сьогодні Сергій Степанович запросив його до них зустрічати Новий рік, і з того часу Олег не знаходив собі місця.