Розділ 3

Аня : 

Вечеря з мамою трохи повернула мене в реальність. Гаряча їжа, затишні розмови про город і плани на завтра — усе це змило залишки того дивного вечірнього заціпеніння. Але варто мені було повернутися до своєї кімнати й поглянути на стіну, де висіло дзеркало, як серце знову зробило невпевнений стук.

Я підійшла ближче, тримаючи дистанцію в один крок. Рожевий велосипед відкидав довгу тінь від світла лампи.

Я придивилася до Яни. Вона стояла там, навпроти мене, у тій самій позі. І все ж... те відчуття, що вона опустила гребінець на секунду пізніше, не виходило в мене з голови. Це не могло мені просто здатися. Я звикла довіряти своїм передчуттям, і зараз усе моє єство підказувало: Яна стала занадто... самостійною.

— Ти ж просто моє відображення, правда? — тихо, майже пошепки запитала я, уважно стежачи за її губами.

Яна в дзеркалі ворушила губами точно в такт моїм словам. На вигляд — звичайна дзеркальна симетрія. Але в її темних очах застиг такий глибокий, усвідомлений погляд, що мені стало ніяково. Ми дружили, я розказувала їй усе, але тепер мені здавалося, що ця дружба стає небезпечною грою. Вона не була злою, я не відчувала від неї загрози чи ненависті. Це було щось інше — сильне, майже непереборне бажання. Бажання вийти сюди.

Я раптово зробила швидкий крок назад, перевіряючи її реакцію. Яна відступила назад у своєму кімнатному просторі абсолютно синхронно. Але коли я зупинилася, мені здалося, що її ліва рука на мить здригнулася, ніби вона хотіла протягнути її вперед і торкнутися гладкого скла з того боку. Помацати межу, яка розділяє наші світи.

«Вона хоче помінятися», — ця думка спалахнула в моїй голові чітко й ясно. Вона хоче покататися на моєму велосипеді, обійняти мою маму, поїсти справжньої вечері й просто подихати літнім повітрям.

Я скрестила руки на грудях. Яна зробила те саме, сховавші свої руки, ніби підтверджуючи мої здогадки. Ми застигли в мовчазній дуелі поглядів. Я не збиралася віддавати їй своє життя, навіть якщо ми вважали себе сестрами-близняшками. Але як пояснити дзеркалу, що кожному з нас призначене своє власне місце?