По сніжній дорозі

Спогади бабусі

Марійка приїхала в гості до бабусі і була дуже здивована, що в селі не було снігу:

- Бабусю, а чому снігу нема? - засмучена запитала дівчинка.

- Трошки випало сніжку, на початку місяця, але він за декілька днів розтанув, ще не його час - відповіла бабуся.

- А коли ж його час? Зараз зима, грудень, саме пора для снігу, -дивувалася Марійка.

- Ой, внучко, зараз все змінюється, так само і погода невідстає від змін.

- Хіба раніше не так було?, - запитала онука.

- Ні, і зовсім не так. Коли я була маленька, грудень приходив до нас з морозом та снігом. Снігу було багато-багато,а мороз був кусючим, щічки замерзали дуже швидко.

- А зараз хіба не холодно взимку? - здивувалася дівчинка.

- Зараз? Я не пам'ятаю коли було холодно. Нинішні зими дуже теплі та комфортні. Декілька днів морозу то не страшно. В моєму дитинстві з листопаду і по березень був сніг, і його було так багато, що навіть трактор, який чистив у нас дорогу, не завжди справлявся.

- Ого! От би зараз стільки снігу, - мрійливо сказала Марійка.

- Може й буде в цьому році. На все воля Природи, вона чаклує. Ходімо в будинок. На вулиці не мороз, але погода сира, руки мерзнуть, - бабуся обняла дівчинку та повела до будинку.

Східна Північ

Подобається

#1955 в Сучасна проза
#1074 в Молодіжна проза
#405 в Підліткова проза

У тексті є: у тексті є щастя, у тексті є зима, у тексті є радість

Відредаговано: 10.12.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись