- Ви хоча б чужу людину посоромтеся!- ледь не плачучу сказала зайшовши Грета.
- Та ні пані, я нічого такого не подумав - пролунало в неї за спини.
- Та невже !!! - син буквально вилетів з місця - В тебе гості?!!
- Черговий головний біль - сказав це на колишній слідчий потрясши флягу. Вона була порожня.
Підійшовши до бару. Взявши пляшку коньяку, чарку. Наливши з пів чарки, осушив одним ковток.
- Може представите нас ? - попросив росіянин, у відставного слідчого.
- Володимир Волошин - показав він на гостя.
- До ваших послуг - була його відповідь.
- Це... - показав вiн на сина. Відвернувшись наповнив до країв чарку, хильнув прямо з горла. Відірвавшись , після парочки добрячих ковтків, сказав - Моє найбільше розчарування по житті. Прямим рейсом, зі Швейцарської псих лікарні...
- Де був замкнутий волею батька , i визнаний абсолютно адекватною людиною.
- I вір після цього , розрекламованiй Швейцарській медицині.
- Отто Гросс. - потиснувши простягнуту руку відрекомендувався вiн, з клоунською посмішкою на устах - Син відомого, та що там - легендарного...
- Ну , ну. Посмiйся ще тут. - пробурчав старий , одним ковтком ополовинивши пляшку.
- ... Ганса Гросса. I його колега.
Пляшка випала з рук старого. Розбившись на дрібні уламки , зафарбовуючи підлогу в темно-червоний колір спиртного.
- Ти що верзеш! В голові, від твого порошку - він кивнув на стіл - взагалі нічого не лишилося! Який ти мені колега?
- Мамо ? - син повернуся до Грети.
- Що "мамо"? Ти свого батька не знаєш? Якщо він не хоче слухати , легше он - жінка показала рукою в вікно - гори зсунути , чим його змусити.
- Тим краще - все лице молодого чоловіка, просто розплилося в радості.
- Зачекайте . - сказав Ганс Гросс.
Взявши , навіть не дивлячись , дві пляшки, господар дому сів в крісло.
- Щоб ти там не хотів би сказати - почав він , відкриваючи пляшку - але я занадто тверезий, аби це почути.
Старий почав буквально вливати в себе спиртне. Завершив пляшкою, кинув їм під ноги. Це виявилося червоне вино, як розгледів Отто ногою розвертаючи пляшку етикеткою до гори. Відкривши другу , зробив теж саме , i вчинив з опорожнюю тарою точно так же. На цей раз, це був ямайський ром.
- Тепер я можу поділитися радістю.
П'яненько похитавшись, намагаючись сконцентрувати вже мутний від спиртного погляд, махнув рукою.
- З понеділка , я Отто Гросс, буду вести факультатив психології в Чернівецькому університеті.
- Треба було третю брати. - сказав на це старий , пiднiмаючись.
Ходьбою хвилі штормового моря, вiн дістався до бару. Потягнувшись до наступної пляшки, раптом стрепенувся:
- Зачекай но ! А коли це наукова спільнота, визнали ці твої дитячі ігри, як науку.
- О старий - протягнув Отто - Ну ти звісно, і відстав від життя. Я тобі більше скажу - я цей навчальний рік , психологію як факультатив веду. З наступного року - це вже повноцінний предмет.
- До яких страшних часів я дожив - пробурчав Ганс Гросс. I тут же його пересмикнуло - Це що виходить , мені ще тебе терпіти у своєму домі?
- Не бiйся , я в Бристолі зупинився.
- Там тобі, з твоїми "кушетними експериментами" саме місце.
- Пані - подав голос гість, звертаючись до Грети. - Я б кави на кухні випив.
- От в "Грант - кафе" тобі мало було тієї кави. - пробурчав Ганс Гросс.
- Так, так. Я зараз поставлю. - не слухаючи чоловіка, з вдячністью дивлячись на гостя, промовила жінка.
Коли вони вийшли, син сказав батькові, який ледь тримався на ногах:
- Ну i я піду.
- А чого взагалі припхався?
- Тебе потішити, гарними новинами.
#4698 в Фентезі
#1176 в Міське фентезі
#1973 в Детектив/Трилер
#809 в Детектив
Відредаговано: 02.09.2022