Нарешті розбишака Серпень
Святкує свято непокори:
Здіймає пил з усіх поверхонь
І роздува на вікнах штори.
Ще літо шкіриться — даремно:
З ним не доб'єшся перемовин.
Не хоче Серпень бути чемним —
Він став скажений, як Бетховен.
Він чути фальш уже не може,
Він не піде на компроміси.
Він надто довго був хорошим —
І от нарешті він втомився.
Лютує Серпень, виє вітром,
Кидає блискавки з-за хмар,
Рве жовте листя, мов з пюпітра
Шпурляє ноти на бульвар.
До біса ввічливі поклони
Й застиглу посмішку-відбиток:
Він не збирає міліони,
Він не актор і не політик.
Гламурне літо промайнуло —
Готовий Серпень до двобою,
Лютує Серпень, рве з минулим,
Щоб стати зрештою собою.
Відредаговано: 20.06.2025