Генеральна битва за кабачки та срібний «періскоп» Хрумтяка

У Саду стояв такий гул, ніби там знімали кіно про супергероїв. Дід (наш Садівник) стояв посеред грядки, засукавши рукави, і дивився на Кабачка Пузатого Бочка.

— Ну що, кабанчику, — примружився Дід. — Думав, під листком сховаєшся? Ану, йди до кошика!

Але Кабачок так міцно тримався за землю своїм хвостиком, що Дід аж почервонів, як Помідорчик Юні Щоки.

— Яно! — гукнув Дід. — Тягни ложку, будемо підкопувати цей броньовик!

Баба Яна кинулася до фартуха, мац-мац... а там порожньо!

— Діду! — заверещала вона. — Гвалт! Ложка зникла! Отой вусатий екскаватор з-під землі знову її поцупив!

І справді: прямо біля ніг Діда з маленької нірки висунувся срібний кінчик ложки. Вона крутилася навколо своєї осі, наче перископ на підводному човні.
 

Перископ — це така хитра труба з дзеркалами, щоб сидіти глибоко у воді (або під землею) і бачити все, що робиться нагорі. Наш Кріт зробив такий із бабиної ложки!
 

— Ану віддай, розбійнику! — тупнув ногою Дід.

Але Кріт Хрумтяк знизу тільки пирхнув:

— Ага, зараз! Без ложки я як без рук! Як я буду допомагати вам коріння підважувати? Самі ви цей кабачок до вечора не витягнете!

І тут почався справжній командний драйв. Кріт знизу ложкою — «клац!», Дід зверху за чуб — «хвать!», а Баба Яна ззаду Діда за пояс — «тягни-штовхай!».

«ЧПОК!» — Кабачок вилетів із землі, як корок із шампанського, і вся компанія (разом із Мурчиком, який просто поруч проходив) повалилася в купу сіна.

— Оце я розумію — кооперація! — пропищала з кошика Рукола Ракета.
 

Кооперація — це коли всі працюють разом, як один злагоджений годинник. Навіть якщо один із вас — кріт-крадій зі срібною ложкою.
 

Баба Яна вихопила ложку з нірки:

— Все, Хрумтяче, досить з тебе пригод! Іди відпочивай, ми вже самі впораємося.

Вона почала збирати помідори та огірки, а Дід вантажив величезні гарбузи на тачку. Сад потихеньку порожнів, але ставав таким світлим і просторим.

— Знаєш, Бабо, — сказав Дід, витираючи піт капелюхом. — Врожай — це не просто їжа. Це наша з тобою інвестиція в зимовий настрій!
 

Інвестиція — це коли ти зараз вкладаєш працю і час у щось корисне (наприклад, саджаєш картоплю), щоб потім, узимку, смачно їсти і радіти життю.
 

Нарешті останній кошик поїхав до льоху. Сад зітхнув із полегшенням. Тільки Хрін Бурчун-Пекун залишився стирчати з землі:

— Ну що, розійшлися? А я? Хто мене буде викопувати? Чи ви хочете, щоб я тут до весни очі всім муляв? Все не так! Самі пішли, а шеф-кухаря забули!

Але Баба Яна вже несла лопату. Вона знала: без Хрона взимку — нікуди!