Поки Баба Яна закочувала банки, на «модній» ділянці Саду почався справжній рух. Садівник якраз розпушив там землю, і з неї, наче за помахом чарівної палички, визирнула нова компанія. Вони виглядали так стильно, ніби щойно зійшли з обкладинки журналу «Городній Глянець».
Першою вперед вискочила Рукола Ракета. Вона була тонка, з різьбленим листям і дуже енергійна.
— Бережись! — вигукнула вона, роблячи сальто над грядкою. — Я — Рукола Ракета! У мені стільки йоду та вітамінів, що той, хто мене з'їсть, буде кмітливим, як професор, і швидким, як спортивний автомобіль! Моя гордість — це мій пікантний смак.
Пікантний — це такий смак, який трішки «кусається» і лоскоче язик, але водночас дуже цікавий і незвичайний. Наче маленька іскорка в їжі!
Поруч із нею поважно розправив свої темно-фіолетові та смарагдові листочки Базилік Барон-Аромат. Він випускав такі пахощі, що навіть Часник Білий Зуб від заздрощів прикрив свою голівку лушпинням.
— Мадам і месьє, — промовив Базилік оксамитовим голосом. — Я — символ гармонії.
краса, і корисність, і чудовий аромат. Це як гарна мелодія, де кожна нота на своєму місці.
— Я допомагаю серцю працювати ритмічно, а нервам — бути спокійними, як сонне кошеня.
А за ними, наче справжній важкоатлет у зеленому трико, виліз Шпинат Силач-Запасливий. Його листя було густим, соковитим і дуже міцним.
— Ну що, малечо, — пробасив Шпинат. — Хто хоче м'язи як у супергероя? У мене стільки заліза, що я міг би притягувати магніти! Я — головний будівельник організму. Зі мною ваші кісточки будуть міцними, як підкова нашого Крота Хрумтяка!
— Ого! — вигукнув Помідорчик Юні Щоки. — Дивіться, які вони круті! Ракета — для розуму, Барон — для запаху, а Силач — для м'язів!
Кріт Хрумтяк підповз ближче, поблискуючи своєю срібною ложкою.
— Слухайте, супергерої, — прокряхтів Кріт. — А ви зможете допомогти мені підняти ту важку підкову, щоб ми нарешті повісили її на хвіртку на щастя?
— Легко! — гукнув Шпинат Силач. — Тільки дайте мені трохи водички для регідратації!
Регідратація — це коли рослина або людина відновлює запаси води в організмі після довгої роботи на сонці. Це як «перезарядка» для нашого внутрішнього акумулятора.
Садівник, ніби почувши їх, підійшов із лійкою і ніжно полив новачків. Рукола Ракета аж затремтіла від радості, Базилік запах ще сильніше, а Шпинат розправив свої «мускулисті» листки.
— Бачили? — пробурчав Хрін Бурчун-Пекун. — Прийшли молоді, зелені, красиві... Тепер про мій корінь взагалі забудуть. Все не так! Хоча... — він принюхався. — Базиліку, друже, у тебе аромат непоганий. Може, створимо з тобою дует «Гостра Свіжість»?
— З радістю, мій гострий друже! — відповів Базилік.