Залізна таємниця

Кріт Хрумтяк завмер. Його срібна ложка-екскаватор висіла в повітрі, а з ямки виблискувало щось кругле, іржаве і дуже загадкове. Увесь Сад затамував подих. Навіть Крилач-Шурхотун припинив шурхотіти крилами і завис над грядкою, як маленький пухнастий вертоліт.

— Оце так... — прошепотів Помідорчик Юні Щоки. — Може, це старовинний шолом лицаря, який захищав помідори ще за часів динозаврів?

— Які динозаври, юначе? — поважно мовив Баклажан Синій Барон. — Це явно якийсь антикварний артефакт.

Артефакт — це дуже давня річ, зроблена руками людини, яка має свою історію. Це як стара іграшка твого дідуся, яку знайшли на горищі.

Кріт Хрумтяк підчепив знахідку ложкою і витягнув її на поверхню. Це виявилася стара, міцна залізна підкова.

— О! — вигукнув Генерал Рожевий Хвостик. — Я знаю, що це! Це підкова на щастя! Мій дідусь казав, що якщо таку знайти в землі, то в Саду виростуть кавуни розміром із хату!

— Щастя — це добре, — пробурчав Хрін Бурчун-Пекун, підсуваючись ближче. — Але подивіться, скільки на ній заліза! Це ж справжній скарб для ґрунту. Поки вона там лежала, вона збагачувала землю оксидами.
Оксиди — це коли метал трохи «ділиться» своєю силою з землею. Це як вітаміни для рослин, тільки залізні, щоб ми всі росли міцними, як гвіздки.

Капуста Хрумтілда поправила свої численні спідниці та винесла вердикт:

— Хрумтяче, ти молодець! Ця підкова стане нашим новим символом. Ми повісимо її на хвіртку, щоб жодна Саранча навіть не думала сюди залітати. Але спочатку — треба її почистити!

— Я допоможу! — вигукнув Огірок Зелений Стрибунець. — Я ж на 95% вода! Я зараз влаштую їй справжній «душ Шарко», і вона заблищить, як нова копійка!

Стрибунець почав так активно трясти своїми пухирцями, що на підкову полетіли краплі роси. Кріт Хрумтяк шліфував її своєю срібною ложкою, а Часник Білий Зуб дихав на неї своїм фітонцидним паром для дезінфекції.

Через п'ять хвилин підкова сяяла, як справжнє срібло.

— Ну от, тепер у нас є не тільки захист, а й краса! — задоволено мовила Пані Черешенька. — Я навіть відчуваю, як моє коріння підтягнулося від такої шляхетної знахідки.

Раптом з боку будинку почулися кроки. Це повертався Садівник. У руках він тримав велику лійку та... пакунок із написом «Насіння диво-квітів».

— Ой-ой! — пискнула Суниця Солодка Крапля. — Ховаємо підкову! Садівник подумає, що це він її загубив, і забере в музей!

Кріт Хрумтяк миттєво прикрив підкову ложкою, а Перчик Вогняний Танцюрист розправив свої листочки, щоб замаскувати «скарб».

Садівник підійшов до грядки, почухав потилицю і сказав:

— Дивно... Мені здалося, що тут щось блищало. Мабуть, сонце на помідорах виграє. Ну що ж, мої вітамінні друзі, час підживити вас чимось новеньким!