Велика Салатна Битва та Ложкова Катастрофа

Сад тільки-но встиг віддихатися від Мурчика, як небо раптом потемніло. Але це були не дощові хмари! Почулося гучне «Дррр-ррр-ззз!», наче тисяча маленьких іграшкових гелікоптерів одночасно залетіли на грядку.

На паркан приземлилася вона — Саранча. Вона була яскраво-зелена, у сонцезахисних окулярах (які вона змайструвала зі знайдених фантиків) і з величезною срібною ложкою, прив'язаною до спини.

— Усім привіт, соковиті мої! — проскрипіла Саранча, витираючи лапки одну об одну. — Ми з бандою шукали бенкет, і, здається, ваші животики — це саме те, що нам треба. Хто тут головна страва?

— Ану, назад, крилата забіяко! — вигукнув Генерал Рожевий Хвостик, вискакуючи на верхівку відра. — У нас тут працює система ППО: Помідорно-Перцева Оборона!

Саранча тільки розсміялася, вихопила свою ложку і постукала нею по боці Баклажана Синього Барона, як по барабану.

— Мадам, це ж нечуваний моветон! — обурився Баклажан, поправляючи свій фіолетовий фрак. 

Моветон — це коли хтось поводиться невиховано, наприклад, стукає ложкою по сусіду замість того, щоб просто сказати «Добридень». 

— До бою! — скомандувала Капуста Хрумтілда, щільно згортаючи свої сто шарів спідниць. — Спецзагін «Гострий Ніс», вогонь!

Цибуля Золотий Панцир та Часник Білий Зуб зробили глибокий вдих і випустили таку хмару ароматів, що повітря в Саду стало густим, як кисіль. Саранча, яка вже приготувалася відкусити шматочок капусти, раптом зупинилася. Її вуса закрутилися в спіральки, а очі за сльозилися.

— Гик! — несподівано видала Саранча. — Чому... гик... ця капуста... гик... пахне як злий собака?!
 

У цей момент з-під землі вискочив Кріт Хрумтяк. Він не бачив Саранчу, але дуже добре чув її тупіт.

— Отримуй, підхмарна розбишако! — вигукнув Кріт Хрумтяк і почав так швидко кидати землю вгору, що влаштував справжню піщану завісу.

Саранча, засліплена цибулею і засипана піском, наосліп спробувала вкусити найближчий червоний овоч. Але це був не помідор! Це був Перчик Вогняний Танцюрист.

— Ой-ой-ой! — заверещала Саранча, відпускаючи ложку. — Я горю! У мене в роті пожежа! Ця червона морква б'ється струмом!

Від несподіванки Саранча так підстрибнула, що перекинулася в повітрі й впустила свою ложку прямо в грядку до Картоплі Бульби-Міцняка.

— Гей, Саранчо, тримай дистанцію! — пробасила Картопля, притискаючи ложку до землі. — Це тепер мій інгредієнт для будівництва тунелів!

— Рятуйте-е-е! — волала Саранча, дряпаючись на паркан. — У них тут не Сад, а школа бойових мистецтв! Хлопці, летимо звідси, поки нам крила не наперчили!

Банда шкідників дременула так швидко, що тільки вітер засвистів. У Саду настав штиль, і тільки Хрін Бурчун-Пекун задоволено потирав свій корінь.

— Ну от, — пробурчав він. — Бачили? Оце я називаю справжнім тріумфом.

Тріумф — це дуже велика і гучна перемога, коли всі навколо радіють, а вороги тікають так швидко, що гублять свої ложки. 

— Перемога! — заплескали листочками Суниця Солодка Крапля та Малина Кучеряшка. — Тепер ми знаємо: наші овочі — найміцніший захист у світі!