Операція «Сльозогінний Сюрприз»

Мурчик сидів поруч із коробкою і вичікував, ворушачи вухами. Його хвіст описував у повітрі літеру «S», що означало: «Зараз я когось добряче розіграю!».

— Кріт Хрумтяк, ти бачиш, що там усередині? — прошепотіла Капуста Хрумтілда, ледь чутно шелестячи своїм сороковим листком.

— Зараз перевірю! — Кріт Хрумтяк професійно пірнув під землю. Він рив так тихо, що навіть черв’яки не прокинулися. — Я зроблю маленький підкоп, щоб не вилазити на поверхню. Підкоп — це секретний хід під землею. Його роблять, коли треба підібратися до ворога непомітно, як справжній агент 007, тільки з вусами і в шубі. Хрумтяк висунув одну лапку прямо під коробкою, легенько штовхнув її і... почув дивне шурхотіння.

— Хлопці, там щось паперове і дуже пахуче! — передав він по «кореневому телеграфу».

— До бою! — скомандував Цибуля Золотий Панцир. Він так напружився, що його золотиста луска почала тріщати. — Я знімаю перший шар захисту!

Золотий Панцир і Мармеладна Стріла випустили таку хмару своїх ефірних олій, що повітря навколо коробки стало густим і «щипучим». Це була справжня дезінфекція. Дезінфекція — це коли ти знищуєш усі шкідливі мікроби навколо. У цибулі це виходить так добре, що мікроби просто здаються і піднімають білий прапор.

Мурчик, який якраз нахилився, щоб відкрити кришку лапою, раптом зупинився. Його рожевий ніс засіпався. Одне око заплющилося, потім друге.

— Пчхи! Мяу-пчхи! — закричав кіт. — Чому цей сад почав пахнути як велика тарілка супу, який я ненавиджу?! Мої очі! Вони плачуть самі по собі!

Кіт так розхвилювався, що зачепив коробку лапою, і вона перекинулася. З неї вилетіли... старі яскраві фантики від цукерок, які шелестіли на вітрі.

— Ха-ха! — зареготав Перчик Вогняний Танцюрист. — Це був просто сміттєвий жарт! Мурчику, твій «покращувач смаку» — це просто порожні папірці!

— Зате мій імунітет — не жарт! — гордо вигукнув Часник Білий Зуб, виходячи вперед. — Дивіться, як він тікає!

Мурчик, обливаючись сльозами від цибулевого аромату, дременув до паркану так швидко, що перечепився через Огірка Зеленого Стрибунця, який підставив йому свій пухирчастий бік.

— Перемога! — вигукнула Суниця Солодка Крапля. — Цибулеві брати, ви — герої! Ви врятували нас від великого прибирання цих папірців!

— Ну, врятували... — пробурчав Хрін Бурчун-Пекун, витираючи сльозу (він теж трохи надихався цибулею). — Тепер у нас тут запах такий, що навіть мухи літають у протигазах. Все не так... Хоча, мушу визнати, Золотий Панцир, твій «удар сльозою» був майже таким же професійним, як мій!