Повернення легенд та нові гострі відчуття

Кріт якраз закінчив доїдати морквину від Садівника, коли на грядці почався справжній рух.

Першим, наче червоне сонечко, на стежку викотився Помідорчик Юні Щоки. Він був молодий, пружний і такий яскравий, що здавалося, ніби він світиться зсередини.

— Усім привіт! — вигукнув він. — Я тут замість старшого брата. У мені лікопіну стільки, що серце у кожного, хто мене з’їсть, працюватиме як новий мотор! Я буду вашим головним оптимістом!

— Ой, ще один червонощокий з’явився, — пробурчав Хрін Бурчун-Пекун. — Один поїхав, інший прикотився. А де наші «ветерани»? Де цей довгий, зелений і в пухирцях?

І тут з-під великого листа лопуха висунувся Огірок Зелений Стрибунець. Він був такий довгий, що здавався гнучким шлангом.

— Я тут! — вигукнув він, роблячи розминку. — Я на 95% складаюся з води, тому я — офіційний спонсор свіжості в цьому Саді! Якщо комусь треба прибрати набряки під очима — прикладіть мене, я майстер цієї справи!

Поруч із ним поважно зашурхала земля, і на поверхню виставила свій піщаний бік Картопля Бульба-Міцняк.

— Фух, ледь вибралася! — прокректала вона. — Я тут під землею працювала, крохмаль накопичувала, щоб у дітей було багато енергії бігати й стрибати. Я — ваш енергетичний батончик, тільки в кожушку!

А з іншого боку грядки, наче справжній іноземний принц у фіолетовому мантії, з'явився Баклажан Синій Барон.

— Мадам і месьє, — поважно промовив він. — Я приніс у цей Сад елегантність. Елегантність — це коли ти виглядаєш настільки вишукано і красиво, що навіть звичайна грядка здається королівським палацом.

Але спокій тривав недовго. Із кутка, де росла петрушка, вибіг Перчик Вогняний Танцюрист. Він був тонкий, червоний і такий гарячий, що навколо нього навіть роса підсихала.

— Ану, розійдися! — кричав він. — Хто хоче гострих відчуттів? Я прискорюю метаболізм так, що калорії тікають із переляку!

— О! — оживився Хрін Бурчун-Пекун. — Нарешті хоч один нормальний хлопець! Перчику, дай п'ять! Ми з тобою влаштуємо цим солодким ягодам справжню «перцеву терапію»!

А за Перчиком повільно, наче таємний агент, виповз Часник Білий Зуб. Він був міцний, затягнутий у білий «костюм» і мав такий аромат, що Крилач-Шурхотун у повітрі зробив зайву петлю.

— Я тут, щоб тримати оборону, — тихо сказав Часник. — Якщо фітонциди Хрона — це важка артилерія, то я — снайпер. Жоден вірус не пройде через мій пост!
 

Коли Садівник закінчив садити Яблуньку Круглобоку, Грушу Медову Гітару та Ожину Шипасту Косу, у Саду стало тісно, як у рукавичці.

Кріт висунув свою голову прямо біля коріння нової яблуні, чхнув від свіжої землі і поправив свої маленькі лапки.

— Оце так новини! — прокректав Кріт. — Тільки-но я вирив новий тунель до малини, як тут висадили цілий десант нових дерев. Садівнику, ти хоч план підземних комунікацій перевіряв?

— Не бурчи, Кроте! — вигукнув Помідорчик Юні Щоки, весело підстрибуючи на гілці. — Дивись, скільки в нас тепер друзів!

Тут до них приєднався Огірок Зелений Стрибунець. Він так активно розминався, що ледь не зачепив Баклажана Синього Барона, який саме вивчав свою репутацію в краплі роси. 

Репутація — це те, що про тебе думають інші. Баклажан дуже переживав, щоб його вважали не просто овочем, а справжнім аристократом грядки.
 

Обережніше, юначе! — поважно мовив Баклажан. — Моя фіолетова шкірка не терпить грубих дотиків. У мені стільки антоціанів, що я захищаю клітини мозку від усього поганого! Я — інтелектуальний центр цього Саду.

— Інтелектуал, кажеш? — висунулася з ґрунту Картопля Бульба-Міцняк. — Це добре. Але поки ви тут про високе розмовляєте, я під землею створюю запаси вуглеводів. Щоб діти мали сили не тільки книжки читати, а й у футбол ганяти!

Раптом на середину кола вискочив Перчик Вогняний Танцюрист, а за ним, побрязкуючи білим кожушком, вийшов Часник Білий Зуб.

— Так, розійдися! — вигукнув Перчик. — Ми з Часником відкриваємо «Школу загартовування»!

— Точно, — підтвердив Часник. — Я вбиваю бактерії одним поглядом, а Перчик додає вогню. Якщо хтось у Саду почне чхати — ми миттєво влаштуємо «гостру баню»!

Хрін Бурчун-Пекун аж розцвів (хоча для хрону це означає просто стати ще кривішим).

— Ну нарешті! Кріт, ти бачиш? Справжні профі прийшли! Тепер ми з Перчиком і Часником зробимо цей Сад настільки захищеним, що навіть Садівник буде заходити до нас у масці!

Капуста Хрумтілда поважно кивнула всім присутнім.

— Тиша! Як нова Королева Саду, я вітаю новоселів. Яблуня дасть нам залізо, Груша — спокій, а Ожина — захист. А ви, «гостра трійка», дивіться мені: не переперчіть, бо Суниця Солодка Крапля та Малина Кучеряшка дуже ніжні, їм ваші вогняні танці ні до чого.