Новосели та Фруктова Перепалка

Садівник повернувся не з порожніми руками. Він притягнув три великі саджанці, від яких пахло свіжою землею та далекими розплідниками. Кріт ледь не знепритомнів від цікавості, висунувши свою мордочку прямо під лопату.

— Так, друзі, знайомтеся з поповненням! — сказав Садівник, витираючи лоба. — Буде у нас тепер і залізо, і вітамінний заряд на всю зиму.

Першою в землю сіла Яблунька Круглобока. Вона була тоненька, але дуже амбітна. Щойно її корінці торкнулися ґрунту, вона струсонула листочками і заявила:

— Привіт, нижній ярус! Я тут для того, щоб постачати дітям пектин. Це така штука, яка вимітає з організму все зайве, як віник! А ще мої яблука — це найкраща зубна щітка. З'їв одне — і зубки блищать!

Поруч із нею Садівник посадив Грушу Медову Гітару. Вона була витончена, з вигином, і розмовляла таким солодким голосом, що Суниця Солодка Крапля аж примружилася від задоволення.

— Ой, люба Яблунько, не шуміть так. Сад — це про делікатність. У мені стільки калію для міцного серця та клітковини, що я — просто королева спокою. Хто їсть груші, той ніколи не плаче!

Але справжній фурор викликала Ожина Шипаста Коса. Садівник посадив її біля паркану, і вона миттєво почала розправляти свої довгі віти з гострими колючками.

— Гей, Генерале Рожевий Хвостику! — гукнула вона. — Бачу, у тебе тут «дитячий садок»? Посунься, бо мої вітаміни групи В і С вимагають багато місця. Я не просто ягода, я — чорний діамант! Хто мене зачепить — того я залоскочу до царапок!

Хрін Бурчун-Пекун аж підскочив у землі від такої нахабності.

— Ну ось! Ще одна колюча прийшла! — прохрипів він. — Тепер у нас тут не Сад, а база колючих дротів! Яблуня вимітає, Груша заспокоює, Ожина дряпається... А про мою унікальність знову забули?

Унікальність — це коли ти єдиний у своєму роді, і ніхто не може тебе замінити. Як Хрін, який вміє робити «сльози щастя» за одну секунду. 
 

— Не бурчи, Пекуне! — прохрустіла Капуста Хрумтілда. — Нові сусіди — це нові можливості. Яблунька допоможе нам триматися в формі, а Ожина стане нашим зовнішнім кордоном.

— О, кордон — це по моїй частині! — вигукнув Генерал Рожевий Хвостик. — Ожино, призначаю тебе Капітаном Колючих Перешкод! Будеш зупиняти Мурчика ще на підльоті!

Містер Зелена Хмара (Броколі) ліниво кивнув новоселам:

— Ласкаво просимо в нашу нірвану, чуваки. Головне — не рости надто швидко, щоб сонце всім дісталося.