Повернення Садівника та Велике Сміття

Поки Хрін Бурчун-Пекун вихвалявся своїми фітонцидами, хвіртка знову рипнула — але цього разу не так весело, як під Бабою Яною. У Сад зайшов Садівник. Він виглядав заклопотаним, у нього в руках був великий секатор, який клацав, як зуби металевого крокодила.

— Ой-ой, — прошепотіла Капуста Хрумтілда, щільніше згортаючи свої спідниці. — Це ж головний перукар Саду прийшов. Зараз почнеться «модна стрижка»!

Садівник підійшов до кущів, де раніше господарював Пан Помідор, і важко зітхнув:

— Ну що, порожньо тут стало... Треба навести лад, підрізати зайве, щоб вітаміни не в листя йшли, а в справу.

Він нахилився до землі й раптом помітив Крота Хрумтяка, який саме висунув свого носа-свердла, щоб перевірити, чи не приніс Садівник нову порцію добрив.

— А-ха! Старий знайомий! — посміхнувся Садівник. — Хрумтяче, ти знову мені ландшафт псуєш? Тримай-но краще свіжої моркви, тільки не рий під корінням у Пані Черешеньки!

Кріт схопив моркву і миттєво зник, тільки хвостик мелькнув.

— Бачили? — пробурчав Хрін Бурчун-Пекун. — Кроту — десерт, а мені зараз голову знесуть цими залізними ножицями! Все не так! Чому Садівник не бачить, що я виріс занадто криво? Це ж моя індивідуальність!

Тут до Садівника підлетів Крилач-Шурхотун, який забув, що зараз день, і почав кружляти навколо його капелюха.

— О, і кажани вже вдень літають, — здивувався чоловік. — Мабуть, буде дощ.

— Який дощ?! — вигукнув Генерал Рожевий Хвостик, вистрибуючи з-під капустяного листа. — У нас тут вечірка, аквапарк і фітонцидна атака! Садівнику, не здумай відключати бризкалку!

Але Садівник, звісно, чув лише шурхіт листя. Він підійшов до Пані Черешеньки і почав оглядати її гілки.

— Так, дорогенька, треба тобі допомогти. Багато ягід, важко тобі. Давай-но я приберу сухі гілочки, щоб сонце краще гріло твої солодкі боки. У черешні ж стільки калію для серця, треба, щоб вона була найсильнішою в Саду!

Садівник почав працювати секатором: «Чик-чик-чик!».

— Це не боляче! — підбадьорювала подругу Суниця Солодка Крапля. — Це як у перукарні: приберуть зайве, і станеш ще гарнішою!

Раптом Садівник зупинився біля Хрона.

— О, а ти що тут розбурчався? — він погладив пальцем грубе листя Бурчуна-Пекуна. — Ти в нас головний захисник. Завдяки тобі в цьому кутку Саду навіть повітря чисте. Залишу тебе, рости далі, мій гострий друже.

Хрін замовк. Його корінь від задоволення став на міліметр товстішим.

— Ну от... — тихо промовив він. — Хоч хтось цінує мене.

Садівник закінчив роботу, зібрав зрізані гілки в оберемок і пішов, залишивши Сад оновленим і чистим.