Нічний Гість та Спецоперація «Крилата Тінь»

Сонце почало ховатися за обрій, пофарбувавши небо в колір стиглої малини. У Саду настала пора, яку Хрін Бурчун-Пекун ненавидів найбільше — час вечірньої прохолоди.

— Ну от, знову роса! — бурчав він, натягуючи на свій корінь старий листок сухого клена. — Зараз мої фітонциди замерзнуть, і хто тоді буде захищати цей вітамінний загін від нічних розбишак? Все не так: місяць занадто круглий, зірки занадто яскраві!

Раптом над грядкою пронеслася швидка тінь. Вона зробила крутий віраж біля Порічки Прозорі Очка і зависла в повітрі, тріпочучи перетинчастими крилами. Це був Крилач-Шурхотун. У нього були вуха, схожі на величезні радари, і маленька пухнаста мордочка.

— Ого! Дивіться, літаючий вареник! — вигукнув Генерал Рожевий Хвостик, хапаючись за свій хвостик, щоб не злетіти від здивування.

— Я не вареник! — тонким голосом пискнув Крилач-Шурхотун. — Я — нічна варта! Я шукаю шкідливих нічних метеликів, які хочуть поласувати вашим листям. У мене сьогодні такий апетит, що я можу з'їсти цілий полк комарів!  Апетит — це коли твій животик співає пісеньку про те, як він хоче їсти, і ти готовий з’їсти навіть ту броколі, від якої відмовлявся в обід.

Капуста Хрумтілда поважно розправила свої спідниці.

— Вітаємо, Шурхотуне! Якщо ти полюєш на шкідників, то ти наш союзник. Нам якраз потрібен хтось із повітряним зором. Бо наш Міністр Оборони тільки те й робить, що лякає черв'яків своїм бурчанням.

— Хто? Я?! — обурився Бурчун-Пекун. — Та я цей «літаючий дирижабль» зараз одним запахом приземлю! Шурхотуне, ану дихни! Якщо в тебе нежить, я тебе швидко вилікую — одна крапля мого соку, і ти злетиш на місяць без крил!

— Не треба соку! — замахав лапками Крилач. — Я краще буду працювати в парі з Містером Зеленою Хмарою. Він такий спокійний, що на його кучерях дуже зручно перепочити між польотами.

Броколі Містер Зелена Хмара ліниво підняв одне око.

— Без питань, малий. Сідай, розслабся. Мої вітаміни групи В допоможуть тобі краще орієнтуватися в темряві. Будемо разом ловити дзен... і мошок.

Малина Кучеряшка та Суниця Солодка Крапля заплескали листочками.

— Ура! Тепер у нас є нічний захисник! — раділи вони. — Ми можемо спокійно спати, накопичувати цукор і вітаміни, поки Шурхотун кружляє над нами.

— Ага, спіть-спіть, — пробурчав Хрін, закопуючись глибше в землю. — Тільки не хропіть, бо від вібрації в мене зачіска псується. Все не так у цьому Саду... навіть нічні миші тепер на дієті з комарів, а не з мого смачного коріння!