Генерал Ромчик та Гарбузовий броньовик

Редис Ромчик так розгордився після перемоги над котом, що почепив собі на плечі два листки петрушки, наче погони.

— Відсьогодні я — Генерал Ромчик! — прокричав він, маршируючи по грядці. — Усім підтягнути корінці! Кроте Хрумтяче, чому пузо не втягнуте? Броколі Бро, чому кучері не за статутом?

Але тут з боку паркану почулося тяжке: «Гххх... Кххх... Трісь!». Усі овочі обернулися і побачили щось неймовірне. Величезний, товстий і дуже помаранчевий Гарбуз Гоша намагався пролізти крізь дірку в паркані. Але оскільки Гоша за літо від’їв собі боки, як два футбольні м’ячі, він просто застряг.

Його голова була вже в Саду, а хвостик — ще на вулиці.

— Гей, ви! — прохрипів Гоша, кумедно дриґаючи короткими ніжками. — Ану штовхніть мене! Я сюди три дні котився, щоб стати вашим головним стратегом! Стратег — це такий розумник, який замість того, щоб бігати й кричати, сидить і малює план, як усіх перемогти, навіть не встаючи з дивана.

— Генерале Ромчику, дивіться! — вигукнула Ящірка Яся. — Це ж справжній живий танк застряг!

Ромчик підбіг до Гоші й почав тикати його своїм гострим хвостом.

— Ти хто такий? Чому без перепустки? Ти ж перегородив нам шлях до малини!

— Я — Гоша! Я приніс вам новини! — кректав Гарбуз, надуваючись так, що паркан почав тріщати. — Там, за парканом, Садівник купив... нову... автоматичну... бризкалку! Вона крутиться і поливає все підряд! Це ж справжній водяний обстріл!

Поки Гоша це розповідав, Кріт Хрумтяк вирішив допомогти. Він підкопався під Гарбуза і як підштовхне його знизу! Гоша вилетів із паркану, як корок із пляшки лимонаду, прокотився через усю грядку і... приземлився прямо на Редиса Ромчика, накривши його, як помаранчевий ковпак.

— Ой! — почулося з-під гарбуза. — Зніміть із мене цей стратегічний об’єкт! Тут темно і пахне насінням!

Броколі Бро підійшов, постукав по боці Гоші, як у двері.

— Чувак, ти занадто габаритний для нашого Саду. Ти ледь не роздушив нашого Генерала.

Гоша нарешті відкотився, і всі побачили Ромчика: його петрушкові погони з’їхали на ніс, а сам він став пласким, як млинець.

— Так... — просипів Ромчик, намагаючись знову стати круглим. — План міняється! Гоша, ти тепер — наш броньовик! Будеш прикривати нас від водяної атаки Садівника.

У цей момент на середині газону вискочила залізна штуковина, почала крутитися і пускати струмені води в різні боки: «Псссс-псссс-бах!».

— Водаааа! — закричав Кріт Хрумтяк і почав рити нору зі швидкістю свердла, бо він терпіти не міг душ.