Редис-ніндзя проти пухнастого десанту

Кіт Мурчик м'яко зіскочив із паркану. Він був величезний, як хутряна гора, і дивився на грядку так, ніби це був великий ігровий майданчик. Його хвіст ходив туди-сюди: «Ших-ших!».

— Усім стояти! — скомандував Редис Ромчик, виставивши вперед свій гострий білий кінчик. — Це моя територія! Я не дозволю перетворити нашу грядку на пісочницю для котів!

Мурчик помітив рожевий хвостик Ромчика, що зухвало стирчав із землі. Кіт примружився, припав до трави і почав кумедно крутити задньою частиною, готуючись до стрибка.

— Бро, роби щось! — прошепотіла пані Черешенька. — Він зараз рознесе весь наш ландшафт! 

Ландшафт — це вигляд нашого Саду: де ростуть кущі, де стоять камінці та де прокладені стежки. Якщо Мурчик стрибне, ландшафт стане схожим на зорану дорогу! 
 

Броколі Бро повільно поправив свої окуляри-росинки.

— Ромчику, твій метод «я — колючка» тут не спрацює. Котів треба брати не силою, а тактикою «М’яка Лапка». Дивись і вчися.

Броколі почав повільно розгойдуватися на вітрі. Його кучерява голова виглядала так привабливо, що Мурчик на мить відволікся від редиски.

— Гей, Мурчику! — гукнув Ромчик, який не міг просто стояти. — Ану спробуй наздогнати мій хвіст!

Редис почав крутитися на місці, як дзиґа. Кіт Мурчик не втримався — він стрибнув! Але Ромчик був занадто швидким. Він пірнув під листок лопуха, і кіт замість редиски врізався носом у... Броколі Бро.

Бро не злякався. Він просто почав виділяти свій особливий аромат свіжості. Мурчик зупинився, лизнув Броколі в кучері (що було дуже лоскотно) і раптом... голосно чхнув!

— А-а-пчхи! — Мурчик потер ніс лапою. — Чому це дерево пахне як обід, який я не люблю?

— Це тому, котику, що я корисний, а не смачний для хижаків, — спокійно пояснив Бро (хоча Мурчик чув лише «мур-мур-шурх»).

Поки кіт був у замішанні, Редис Ромчик вискочив із засади і почав лоскотати котячі лапи своїм гострим бадиллям. Мурчик почав підстрибувати на місці, наче танцював диско. Він крутився, намагаючись зрозуміти, хто його лоскоче, поки зовсім не запаморочилася голова.

— Все, я здаюся! — нявкнув Мурчик (мовою котів це означало: «Ну вас, ці овочі занадто активні сьогодні»). Він розвернувся і гордо, наче так і планував, почовгав назад до паркану.

— Перемога! — вигукнув Ромчик, витираючи піт із рожевого лоба. — Бачили? Мій «Драконячий хвіст» налякав навіть цього тигра!

— Ромчику, ти просто навчив його танцювати чечітку, — усміхнувся Бро. — Але результат непоганий.