Наступного ранку Пан Помідор вирішив, що в Саду занадто тихо.
— Так не піде! — вигукнув він. — Нам потрібна музика! Де наш хор «Зелені бороди»?
На сонячну галявину вискочила кудлата компанія. Це були трави, які зазвичай сиділи тихо, але сьогодні вони були в ударі. Попереду всіх витанцьовував Базилік Базя. Він був такий фіолетово-зелений і пахнув так сильно, що Кріт Хрумтяк почав без зупину чхати.
— А-пчхи! Базю, ну не можна ж бути таким... а-пчхи... запашним! — скаржився Кріт, прикриваючи ніс лапками.
— Це не просто запах, це мій характер! — гордо відповів Базилік, потрушуючи листочками. — У мені стільки ефірних олій, що я можу прогнати будь-яку сумну думку. А ще я допомагаю серцю працювати весело, як барабан!
Тут із кутка, роблячи колесо, вистрибнула Рукола Рая. Вона була тонка, гостра і дуже енергійна.
— Дорогу вітамінам! — кричала вона. — Я — Рукола, і в мені стільки йоду та заліза, що я можу зарядити навіть старий ліхтарик Садівника! Якщо мене з’їсти, можна стати швидким, як Ящірка Яся!
Пан Помідор намагався диригувати цим хаосом, але трави почали влаштовувати справжню імпровізацію. Імпровізація — це коли ти не готувався заздалегідь, а вигадуєш пісню або танець прямо зараз, на ходу!
— Так, Руколо, не штовхай Кріп! Кропе, не лоскочи Петрушку! — волав Помідор, але було вже пізно.
Базилік Базя так розійшовся, що випадково зачепив хвостом Огірка Колючку. Огірок від несподіванки вистрілив водою, Рукола Рая підскочила і приземлилася прямо на голову Кабачку Кабзу, а Кріп почав розмахувати своїми пухнастими гілками, наче він — рок-зірка з величезною зачіскою.
— Ой, тримайте мене! — реготала пані Черешенька. — Наша грядка тепер схожа на салат, який забули перемішати і він вирішив зробити це сам!
У самий розпал веселощів Базилік Базя вирішив показати супер-трюк. Він так сильно закрутився, що від його аромату Пан Помідор теж почав чхати.
— А-пчхи! Базя! А-пчхи! Припини цей ароматний штурм! У мене від твоїх олій уже очі в купу!
— Це терапія! — вигукнув Базилік, роблячи фінальний уклін. — Запах базиліка лікує від нудьги!
Кріт Хрумтяк, весь обвішаний гілочками кропу, виліз із купи трав і сказав:
— Не знаю, як там нудьга, але я тепер пахну як найкращий у світі суп. Навіть Садівник, мабуть, захоче мене поцілувати!