Фіолетовий Гість та модне дефіле

Усі овочі повернулися на головну грядку, несучи врятований флюгер. Але не встигли вони його закріпити, як помітили, що біля старої лійки стоїть хтось дуже поважний. Гість був темно-фіолетового кольору, мав гладеньку шкірку, що аж виблискувала на сонці, і носив на голові стильний зелений капелюшок-хвостик.

— Ого! Який екстраординарний колір! — вигукнула пані Черешенька. Екстраординарний — це такий особливий і незвичайний, що його неможливо не помітити.

— Це я, Баклажан Борис, — поважно представився гість і злегка вклонився. — Я щойно приїхав з далекої грядки. Мені сказали, що у вашому Саду збираються найсоковитіші вітаміни, і я вирішив додати трохи свого колориту. Колорит — це коли щось має свій неповторний стиль або дуже яскраві кольори.

Пан Помідор одразу насупився. Він не дуже любив, коли хтось виглядав так само солідно, як він сам.

— Колорит, кажете? А документи на проживання у вас є? — запитав він, ставши в позу «суворого керівника». — У нас тут не просто город, у нас — екосистема! Екосистема — це таке місце, де всі рослини і тварини живуть дружно і допомагають один одному рости.

— Документи? — Борис посміхнувся. — Мій паспорт — це мої вітаміни! У мені багато калію для серця та особливих речовин, які допомагають пам’яті бути гострою, як корінь хрону. До того ж, я привіз вам інновацію. Інновація — це щось зовсім нове і корисне, чого раніше ніхто не бачив.

Борис дістав із-за спини невеликий пакунок, перев’язаний стеблом кропу. Усередині виявилися... маленькі дзеркальця з фольги!

— Це для чого? — здивувався Кріт Хрумтяк. — Щоб я міг зачісувати вуса під землею?

— Ні, — пояснив Баклажан Борис. — Це щоб ми могли влаштувати дефіле! Дефіле — це коли всі по черзі проходять по доріжці, показуючи свою красу і здоров’я. Ми розставимо ці дзеркальця так, щоб сонце відбивалося і підсвічувало кожного з нас. Це підніме настрій усім мешканцям Саду!

Ідея всім так сподобалася, що навіть Пан Помідор перестав бурчати. Огірок Колючка розставив дзеркальця, Ящірка Яся перевірила, чи рівно вони стоять, а Капуста Хрумтілда розгладила свої листки.

Першою пішла пані Черешенька. Вона так крутилася перед дзеркальцями, що її солодкі ягідки сяяли, як справжні вогники.

— Яка я фотогенічна! — вигукнула вона. Фотогенічна — це коли ти дуже гарно виходиш на картинках або просто чудово виглядаєш у світлі ламп чи сонця.

Потім вийшов Кріт Хрумтяк. Він зробив кумедний кувирок, і його блакитний хвіст у дзеркалах здався цілим феєрверком.

— Дивіться! — сміялася Горошинка Піппа. — Хрумтяк тепер справжній диско-кріт!

Навіть Кабачок Кабз — Садовий Дрімайло прокинувся і повільно проповз повз дзеркала, демонструючи свій ідеально рівний бік.

— Ну, тепер мій вихід! — Пан Помідор став на доріжку, випнув свій лікопіновий живіт і завмер у позі героя. Сонячне світло відбилося від фіолетового боку Бориса, потрапило на дзеркальце, а потім на Помідора. Весь Сад став таким яскравим, наче посеред дня ввімкнули тисячу лампочок.