Ранкова руханка та солодкий сюрприз від пані Черешеньки

Ранок у Саду почався не з будильника, а з першого сонячного промінчика, який лоскотав Пана Помідора за його червоний ніс. Пан Помідор чхнув так сильно, що з сусідньої кульбаби злетів увесь пух.

— Так, сонні овочі! Досить розпускати коріння! — закричав він, роблячи кумедні нахили в боки. — Оголошую початок інтенсивної гімнастики! Малята, інтенсивна — це коли треба робити все дуже швидко і старанно, щоб аж щічки порожевіли, як у нашого Голови.

— Ой, Пане Помідоре, — позіхнула Капуста Хрумтілда, розправляючи свої хрусткі листки. — Яка гімнастика? Я ще навіть росою не вмилася!

— Найкраща! — відповів Помідор. — Треба тягнутися листям до сонця. Це допомагає нам робити фотосинтез. Ого, яке складне слово! Малята, фотосинтез — це коли рослини ловлять сонячне світло і перетворюють його на смачну енергію та вітаміни. Без цього ми були б не овочами, а просто сумними паличками!

Усі почали тягнутися: Соняшники виструнчилися, як солдатики, Огірок Колючка почав крутити своїми вусиками, наче він справжній атлет, а Кріт Хрумтяк навіть спробував постояти на передніх лапках.

— Молодці! — вигукнула пані Черешенька, яка вже сяяла на своїй гілці. — А тепер, коли ви розім'ялися, у мене для вас є екстравагантний сюрприз! Екстравагантний, дітки, — це такий незвичайний і дуже цікавий, що аж подих перехоплює.

Пані Черешенька легенько труснула своїми гілками, і на землю, прямо на велике листя лопуха, почали падати великі, темно-червоні ягоди. Але це були не просто ягоди — вони були вкриті дрібними крапельками нектару, які блищали, наче діаманти.

— Це мої найсолодші плоди! — гордо сказала вона. — У них так багато заліза, що після них ви зможете бігати по грядках весь день і не втомитеся. А ще вони покращують настрій краще за будь-які цукерки!

— Ого! Сніданок чемпіонів! — Горошинка Піппа першою підскочила до пригощання. — Яка вона солодка! Справжній ексклюзив!

— Тільки не штовхайтеся! — Пан Помідор намагався навести лад, хоча сам уже потайки тягнувся до найбільшої ягоди. — Дотримуйтеся черговості. Черговість, малята, — це коли ви чекаєте на свою чергу, щоб усім вистачило і ніхто не лишився голодним.

Кабачок Кабз — Садовий Дрімайло теж підповз ближче.

— Смакота... — пробасив він, розжовуючи ягоду. — Від такої їжі моя клітковина стає просто суперсильною. Дякуємо, пані Черешенько!

Після такого солодкого сніданку весь Сад відчув неймовірний приплив сили. Навіть Кріт Хрумтяк відчув, що його хвіст став світитися ще яскравіше від задоволення.

— Ну що, — Пан Помідор витер солодкий сік зі свого боку. — Тепер ми готові до великих справ! Може, перевіримо, як там наш паркан? Чи, можливо, влаштуємо змагання — хто знайде найкрасивіший камінчик у Саду для нашої нової клумби?