Нічна ілюмінація та таємниця світлячків

Коли сонце нарешті сховалося за обрій, Сад став зовсім іншим. Денна спека зникла, а замість неї прийшла приємна нічна прохолода. Усе навколо затихло, тільки Кабачок Кабз — Садовий Дрімайло солодко сопів уві сні, накрившись великим листком, як ковдрою.

Раптом пані Черешенька помітила щось незвичайне.

— Ой, дивіться! — прошепотіла вона, щоб нікого не налякати. — Хто це розвісив на моїх гілках маленькі ліхтарики?

Прямо серед листя почали спалахувати крихітні зеленуваті вогники. Вони то з’являлися, то зникали, наче хтось грався вимикачем.

— Це ілюмінація! — вигукнув Пан Помідор, який ніколи не спав міцно, бо завжди переживав за свій порядок. — Малята, ілюмінація — це коли багато-багато вогників запалюються одночасно, щоб зробити свято дуже красивим. Але хто дав дозвіл на ці світлові ефекти в таку пізню годину?

З-під куща вилетів маленький жучок, чиє черевце світилося, як маленька лампочка.

— Ми — Світлячки! — тоненько пропещав він. — Ми прилетіли влаштувати нічне свято, щоб овочі не боялися темряви.

— Ми не боїмося! — гордо заявив Кріт Хрумтяк, висунувши носа зі своєї нірки. — Я взагалі під землею живу, там завжди темно, як у закритій шафі. Але ваші вогники такі гарні, що мені захотелося вийти і потанцювати.

— Танці? Вночі? — Пан Помідор поправив свій нічний ковпак. — Це ж порушення регламенту! Регламент, дітки, — це такий спеціальний розклад, де написано, коли треба спати, а коли — рости соковитими. Якщо ви будете танцювати всю ніч, то вранці будете виглядати як в’ялі огірки!

— Не бурчіть, Пане Помідоре, — лагідно сказала Капуста Хрумтілда. У її листі вночі накопичується багато корисної вологи, тому вона здавалася ще міцнішою. — Подивіться, як це чарівно. Світлячки допомагають нам бачити один одного навіть уночі. Це як нічна лампа для малят, які не люблять спати в повній темряві.

Світлячків ставало все більше. Вони почали кружляти навколо великого Кавуна Кавуновича, і його смужки в цьому світлі стали схожими на доріжки в казковому лабіринті.

— Ой, дивіться на мій хвіст! — раптом вигукнув Кріт Хрумтяк. — Він теж світиться!

Всі овочі ахнули. Від тих добрив, які Хрумтяк випадково з’їв раніше, його хвіст тепер сяяв яскраво-блакитним світлом. Він був схожий на маленький маяк.

— Ого! Яка ексклюзивна особливість! — вигукнула пані Черешенька. Ексклюзивна, малята, — це коли щось є тільки в тебе одного, і більше ні в кого в цілому світі! — Хрумтяче, ти тепер наш нічний патрульний. Ти будеш світити нам шлях, щоб ніхто не перечепився через коріння Кабачка Кабза.

— Я згоден! — Кріт гордо випнув груди. — Я буду найсвітлішим кротом в історії городів!

— Ну добре, — позіхнув Пан Помідор, вмощуючись зручніше в затишній ямці. — Але тільки одну годину! Потім — усім спати. Бо завтра нам треба виробити багато вітамінів, а для цього потрібен хороший відпочинок. Спокійної ночі, мій світлячковий десант. Десант, дітки, — це коли велика команда сміливців прибуває кудись дуже швидко, щоб допомогти або виконати важливе завдання.

Світлячки почали повільно гаснути, один за одним. Кріт Хрумтяк згорнувся клубочком, і тільки його хвостик ще довго жеврів у темряві, як маленька зірочка, що впала в Сад.