Спека стояла така, що навіть соняшники почали потроху опускати свої жовті чуби. Але раптом небо затягнуло пухнастими сірими хмарами. Вони були схожі на величезні шматки солодкої вати, тільки не рожевої, а дощової.
— Ой, дивіться! — пропищала Горошинка Піппа. — Небо закрило сонце великою ковдрою!
Пан Помідор вибіг на середину грядки і почав придивлятися до неба.
— Це не ковдра, це атмосферні опади! — вигукнув він, поважно піднявши вгору свій зелений хвостик. — Малята, опади — це коли з неба падає вода у вигляді дощу, снігу або граду. Але зараз нам потрібен саме теплий дощик, щоб ми не перетворилися на сушені овочі для компоту!
І тут — КАП! Велика прозора крапля впала прямо на ніс Пану Помідору. Він так злякався, що ледь не перекинувся. А потім почалося справжнє диво: мільйони маленьких крапельок забарабанили по листю капусти, по червоних боках пані Черешеньки та по смугастій спині Кавуна Кавуновича.
— Ура! Душ! Безкоштовний душ! — закричав Огірок Колючка. Оскільки огірки обожнюють воду, він почав підстрибувати і крутитися, наче балерина на льоду. — Дітки, вода — це наш найкращий друг! Вона розчиняє в землі всі корисні мінерали, щоб ми могли їх «випити» своїм корінням і стати соковитими!
Пані Черешенька розправила свої гілочки. Кожна її ягідка почала сяяти, як чисте дзеркальце.
— Ой, як лоскотно! — сміялася вона. — Ця вода змиває весь пил, і моє залізо знову готове робити всіх здоровими. Знаєте, малята, чисті фрукти — це не тільки красиво, а й дуже важливо для здоров'я, бо на чистому не живуть погані бактерії!
Тільки Кріт Хрумтяк не дуже радів. Він сидів біля входу в свою нірку і намагався накритися великим лопухом.
— Ой-ой-ой! — бідкався він. — Моя підземна квартира зараз перетвориться на підводний човен! Якщо води буде забагато, мені доведеться вчитися плавати з ластами!
Кабачок Кабз — Садовий Дрімайло повільно відкрив очі, підставивши свій довгий бік під струмені дощу.
— Не скигли, Хрумтяче, — пробасив він. — Вода просочується глибоко в землю, а твоя робота — робити тунелі, щоб вона не затримувалася зверху і не робила болото. Це називається дренаж. Дренаж, дітки, — це коли ми робимо спеціальні доріжки для води, щоб вона не накопичувалася там, де не треба, і наше коріння не «втопилося».
Пан Помідор, який уже весь блищав від вологи, раптом придумав нову забаву.
— Оголошую конкурс на найкращий «Бульк»! — закричав він. — Треба стрибнути в калюжу так, щоб було найбільше бризок!
— Але ж ми ростемо в землі! — зауважила Капуста Хрумтілда, поправляючи свої хрусткі листки. — Ми не можемо просто взяти і стрибнути.
— Тоді нехай стрибає той, хто має ноги! — Пан Помідор подивився на Крота Хрумтяка та Горошинку Піппу.
Піппа, яка була легкою та стрибучою, бо в горошку багато енергії, розігналася і — БУЛЬК! Тисячі дрібних крапельок розлетілися в усі боки, наче справжній салют.
— Ого! — вигукнув Кавун Кавунович. — Це був чудовий перформанс. Малята, перформанс — це такий виступ, де ти щось показуєш іншим, щоб їх розвеселити.
Навіть серйозний Пан Помідор не втримався і спробував теж «булькнути», але оскільки він міцно тримався коренем за землю, у нього вийшло тільки весело похитатися і заляпати соком свого сусіда-базиліка.
— Гей! Обережніше з моєю дистанцією! — вигукнув Базилік, який пахнув на весь Сад. — Дистанція, дітки, — це відстань між нами. Коли ви стоїте в черзі або граєте, треба тримати дистанцію, щоб нікого не штовхнути!
Дощ почав стихати. Визирнуло сонечко, і над Садом з’явилася величезна різнокольорова веселка. Вона була такою яскравою, що здавалася містком, по якому можна забігти на небо.
— Подивіться! — прошепотіла пані Черешенька. — Веселка нагадує нам, що в нашому Саду є всі кольори: червоний помідор, зелена капуста, жовтий соняшник і оранжева морква. Кожен колір — це свій особливий вітамін!
— Ну що ж, — підбив підсумок Пан Помідор, витираючи ніс пелюсткою ромашки. — Дощ закінчився, вітаміни на місці, Сад чистий. Тепер можна і на вечірній полив... ой, тобто на вечірній відпочинок! Кроте, перевір, щоб у моїй нірці не було зайвої води, а то мої капці з берести знову розмокнуть!