Кавунова парасолька та сонячні зайчики

Наступного дня сонце світило так сильно, що земля в Саду почала тріскатися, як стара скоринка хліба. Маленькі Горошинки-Піппи зовсім похнюпилися. Їхні зелені стручки стали гарячими, а вусики, якими вони трималися за паркан, ослабли.

— Ой, я зараз перетворюся на сухий гороховий суп! — жалібно пропищала Піппа. — У мені зовсім не лишилося вологи, а вона ж так потрібна, щоб мій білок допомагав малятам ставати сильними!

Пан Помідор, який від спеки став схожим на соковитий червоний ліхтарик, бігав навколо і махав на себе листочком петрушки.

— Це аномалія! — кричав він. — Аномалія, дітки, — це коли погода робить щось зовсім незвичайне, наприклад, коли влітку стає спекотно, як у духовці, де печуть пиріжки. Моя шкірка от-от трісне! Хрумтілдо, де твій план порятунку?

Капуста Хрумтілда, яка завдяки своїм багатьом шарам листя почувалася непогано, подивилася на Кавуна Кавуновича.

— Кавуне, друже, — гукнула вона, — ти такий великий і смугастий! У твоїй м’якоті стільки вітаміну С, що ти точно маєш бути найрозумнішим. Придумай щось, бо наші горошинки зовсім зів’януть!

Кавун Кавунович повільно поворухнув своїм довгим кучерявим хвостиком.

— Не хвилюйтеся, — пробасив він. — Я маю велику стратегічну ідею. Стратегічна — це коли ти придумав щось дуже важливе, що допоможе всім відразу. Піппо, стрибайте всі під моє листя! Воно в мене широке і дає чудову тінь. А ти, Кроте Хрумтяче, підійди ближче.

Кріт Хрумтяк, який якраз намагався заритися глибше в прохолодну землю, вискочив поруч.

— Я тут! Що треба робити?

— Роби невеликі канавки від мене до кожної горошинки, — наказав Кавун. — У мені багато води та природних цукрів. Я трохи поділюся своєю прохолодою через землю.

Хрумтяк почав працювати своїми лапками швидше за вентилятор. За кілька хвилин під кожним кущиком гороху з’явилася волога доріжка. А велике листя Кавуна створило справжню «живу парасольку».

— Ой, як добре! — пані Черешенька схилила свою гілку ближче до Кавуна. — У тіні навіть мої ягоди стали не такими гарячими. Знаєте, малята, тінь допомагає нам не втрачати вітаміни, які руйнуються від сильної спеки. Кавуне, ти справжній рятівник!

Пан Помідор, побачивши, що всім стало краще, теж тихенько підкотився під кавуновий листок.

— Ну... непогано, — пробурмотів він, намагаючись не показувати, як йому приємно. — Але це була моя ініціатива. Ініціатива, дітки, — це коли ти перший придумав щось зробити, навіть якщо за тебе це зробив хтось інший. Я просто... дав Кавуну можливість проявити себе!

— Звісно, Пане Голово, — посміхнулася пані Черешенька. — Ваша ініціатива така ж велика, як ваш живіт!

Усі овочі дружно засміялися. Навіть Кабачок Кабз — Садовий Дрімайло пробурмотів уві сні: «Смачна... тінь...», і Сад занурився у спокійний літній відпочинок.