Слизька операція та дієтичні поради

Поки Сад здригався від підземного тупоту Крота Хрумтяка, Пан Помідор сидів на своєму почесному шезлонгу з лопуха і зневажливо розглядав власні боки.

— Колючко, — процідив він крізь зуби, звертаючись до Огірка, — ти бачиш цю пляму на моєму правому боці? Це стрес! Це все через ваші несанкціоновані розкопки, ніхто ж даже дозволу не спитав!! Мої лікопіни, — а це, щоб ви знали, найпотужніші антиоксиданти, які бережуть моє серце від розриву при виді вашого безладдя! — вони просто випаровуються! Якщо я стану блідим, як той недолугий Кабачок-альбінос, ви всі підете на консервацію!

Пане Помідоре, — спробувала втихомирити його Хрумтілда, паралельно затягуючи на собі листяний пасок, — ми ж рятуємо ситуацію! Кріт Хрумтяк от-от прорве оборону редиски!

— Рятуєте? — Пан Помідор закотив очі так сильно, що ледь не випав із шезлонга. — Капусто, ти зі своїм вітаміном С та К тільки й можеш, що маскуватися під бруківку. Користі від тебе — як від торішнього перегною. Хоча... кажуть, ти гарно знімаєш набряки. Може, прикладешся мені до голови? Бо в мене від ваших планів уже черепна коробка тріщить!

Тим часом Хрумтілда вже вибудувала лінію оборони.

— Так, план такий! Слизькодриг, нам потрібен твій фірмовий слиз «Екстра-ковзання». Огірку Колючко, ти стаєш на край тунелю. Ти в нас на 95% складаєшся з води — ідеальний варіант для великого удару! Коли кріт висуне носа, ти даси йому такий душ, що він забуде, де в нього хвіст, а де амбіції!

— О, геніально! — вставив свої «п'ять копійок» Пан Помідор. — Давайте заллємо сад водою. Давайте зробимо тут болото. Я якраз мріяв провести старість у компанії жаб та цвілі. Як кажуть: «Не знав баба клопоту — купила собі огіркову помпу!»

Але овочі вже не слухали свого вередливого шефа. Піппа, маленька Горошинка, наповнена рослинним білком та енергією, почала так швидко стрибати біля входу в кротовину, що здавалася зеленою блискавкою.

— Гей, Хрумтяче! Волохатий екскаваторе! Виходь, у нас тут безкоштовна роздача вітамінів! — пищала вона.

Земля вибухнула. З нори висунулася величезна, заляпана чорноземом морда Крота.

— Хто тут такий зухвалий? — прохрипів Хрумтяк. — Я зараз з'їм ваші добрива і закусю вашими корінцями!

— Слизькодриг, вогонь! — скомандувала Хрумтілда.

Равлик, пересилюючи свою природну повільність, видав таку порцію слизу, що вхід до нори став схожий на каток у січні. Кріт Хрумтяк спробував вискочити, але його лапи роз'їхалися в різні боки. У цей момент Огірок Колючка, набравши повні легені повітря (і води), вистрілив потужним струменем прямо в морду загарбнику.

— Чистота — запорука здоров'я! — вигукнув Колючка. — Вода — це життя, мій підземний друже!

Кріт, розгублений, мокрий і неймовірно ковзкий, не втримався на лапах і, наче крот-початківець, полетів по слизькій доріжці прямо в бік кущів Агруса Колюхи.

— Ну звісно, — пробурмотів Пан Помідор, попиваючи росу. — Тепер у нас ще й кріт-літун. «Де два козаки, там три гетьмани, а де один огірок — там суцільний мокряк». Подивіться на мої туфлі з берести! Вони ж безнадійно зіпсовані! Хрумтілдо, якщо він зараз влучить у мої елітні саджанці базиліку — я вас особисто наквашу на зиму!