Пластилінові коти
15 глава
Ми повільно крокуємо залом, й зупиняємося перед наступною картиною. На квадратному полотні зображено дві постаті в темній кімнаті. Руда дівчина у картатих рожевих піжамних штанах та білій футболці стоїть на колінах, зігнувшись і притиснувши руки до грудної клітки. Поруч на колінах знаходиться світловолоса дівчина, оголена до пояса, яка намагається втішити руду, обережно торкаючись її обличчя. Її оголеність — не вразливість, а символ її впевненості та відчуття повної безпеки.
Кімната промальована лише частково: видно стіни, ламінат та підвіконня, а все інше — лише в обрисах — ліжко, стіл, полотна біля нього. За вікнами теж нічого — лише клаптики білого полотна.
— Думаю, якби картина була «повністю завершеною», вона втратила б свою суть. — говорить чоловік, оглядаючи полотно.
— Що ви маєте на увазі?
— Дивіться. — він мʼяко накриває мої очі рукою, а потім різко відсмикує. — Що помітили першим?
— Їхні очі. — відповідаю я.
— Так. Ці погляди… А все навколо — лише темна кімната і контури меблів. Мов світ навколо поступово зникає. І саме це лякає руду дівчину.
Я опускаю погляд на назву біля картини: «Будь мені кимось».
#1212 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
