План евакуації
Післямова
Іноді нам здається, що ми йдемо правильною дорогою, бо вона збігається з нашими принципами, звичками, розумінням обставин. А виявляється, що це лише наше бачення, яке насправді не є правдою.
Ми обираємо шлях, думаючи, що керуємо ним, але чи не частіше він обирає нас? І що означає «правильно» — коли спокійно, чи коли болить настільки, що неможливо забути? Чи праві ми в момент вибору, якщо справжній сенс відкривається лише з роками?
А що робити з тим, що не збулося? Забути, як невдалу сторінку? Перечитати ще раз? Чи носити всередині, як нагадування про те, що колись ми жили по-справжньому?
Та можливо, немає правильних і неправильних доріг. Є лише кроки, які ми називаємо долею, і страхи, які ми прикриваємо словом «випадковість». Можливо, істина не у відповіді, а в самому пошуку, у русі між питаннями. У власному плані евакуації, який ми пишемо самі для себе, навіть не знаючи, куди саме він веде.
І все ж вихід є. Інший, неочевидний, але наш. У Всесвіту шалене почуття гумору, тож не дивуйтеся якщо виходом є той самий вхід.
Відредаговано: 07.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
