1

Історії Села

Песиголовці

Назар переступив поріг, зачинив за собою двері, замкнув їх і швидким кроком попрямував у сторону воріт. Оглянувся кругом себе і, не довго думаючи, повернув у ліву сторону вулиці. Йому завжди здавалося, що вона була коротшою дорогою до центру села. Йшов доволі швидко, ненароком зачепився ногою об камінь, різко нахилився вниз головою, не втримавши рівноваги, проте вмить рефлекторно витягнув руки з кишень і сперся ними об землю.

В ту хвилину з правої кишені вилетів телефон, сильно вдарившись верхньою частиною об тверду поверхню землі та впав екраном донизу.

Хлопець швидко піднявся, почав струшувати з долоні пилюку, яка залишилася від контакту із землею. Потім протягнув руку за телефоном, обернув його екраном до обличчя, він широко відкрив очі, піднявши брови в гору.

”Вже десята година, я запізнююся”, — голосно промовив, почав бігти в сторону центру села.

Натиснув кнопку блокування екрану і всунув телефон в ту саму кишеню звідки він вилетів.

Прибіг до центральної дороги, яка розділяє село на дві частини, зупинився на узбіччі, сперся руками об коліна і почав важко видихати й вдихати повітря. 

”Потрібно лишати ті кляті сигарети,” — шепотів собі.

Підняв голову вгору, поглянувши в сторону вулиці, яка простягалася навпроти нього на іншій стороні дороги. Оглянувся в сторони, запевнивши себе, що нізвідки не їде авто, почав повільно крокувати задерши голову і все ще важко дихаючи. 

Всунув праву руку в кишеню, витягнув звідти телефон, знову натиснув на кнопку. Екран вмить засвітився, осліпивши його на декілька секунд, а коли йому вдалося відновити зір, то побачив, що на годиннику була вже десята година вечора. 

Зупинився на іншій стороні вулиці, всунув телефон в кишеню, затягнув її замком, для того, щоб телефон більше не випав, коли він знову почне бігти. Зібрався з силами, ще декілька разів глибоко вдихнув повітря, ривком зрушив з місця, прямуючи в назначену точку.

З декількома перервами йому все — таки вдається дістатися того місця. Він запізнювався на п'ятнадцять хвилин. Точніше, хлопець знаходився вже достатньо близько тієї місцевості, лишилося оминути лише один поворот в праву сторону і він вже там.

”Ще трохи і я її побачу”, - подумав він.

Випрямився в плечах, розвів лікті в сторони, підстрибнув декілька разів, таким чином він хотів перестати хвилюватися і, коли йому це вдалося, вже був готовий рушити з місця, як хтось голосно закричав.

А-а-а...

Назар закляк на місці від неочікуваного крику. В голові не виникало ніяких думок для дій, але в мить він збагнув, що почутий крик лунав із тієї сторони, де він мав призначену зустріч і голос людини, яка кричала, був схожий на жіночий, або дівочий.

"Допоможіть. А-а-а..." - знову пролунали голосні крики.