Як тільки я побачив на порозі свою маман, що тримала за руку крихітну блондинку, у якої була величезна рожева валіза і ціла купа сумок, у мене одразу з'явилось погане передчуття.
Невже моя мамця все ж вирішила здійснити свої погрози і знайти мені підходящу наречену?
- Привіт, синочку! - радісно промовила мамця і широко посміхнулась.
- Привіт...
- Ярославчику, ти просто зобов'язаний допомогти донці моєї давньої подруги, - заявила мама, зайшовши в дім.
Хух... Головне, що не наречену вона мені привела, а допомогти я вже якось зможу.
- Давайте поп'ємо чаю і ви мені про все розповісте, - промовив я, запрошуючи своїх неочікуваних гостей до їдальні.
- Це Даринка, донечка моєї подруги. Вона щойно приїхала в столицю. Світлана дуже за неї хвилюється... Місця собі не знаходить. І я їй пообіцяла, що мій серйозний та відповідальний синочок за нею нагляне. Тому виділи Дарниці кімнату в своєму домі і знайди роботу. Нехай вона поки поживе у тебе. Так я і її мама будемо спокійні.
- Я думаю, що Даринка вже досить доросла дівчина і цілком може жити сама. Давай я зніму їй квартиру і буду її оплачувати. І з роботою допоможу. Ким вона планує працювати? - промовив я, попросивши хатню робітницю зробити нам всім чаю.
- Ярославчику, ти думаєш, що я б сама не могла зняти Даринці квартиру і оплачувати її? Тут важлива безпека і підтримка. Ти ж тільки поглянь на те, яка вона крихітна і тендітна. А кругом одні маніяки так і шастають. Ти маєш наглянути за дівчинкою і допомогти їй освоїтися у місті, - видала моя маман.
Яким би впливовим і суворим керівником ти не був, але проти мами все це не діє. Особливо проти моєї.
Моя дорога матуся була дуже доброю і вродливою жінкою, але мала кепський характер.
Вона примудрилась шість раз вийти заміж, але всі чоловіки повтвкали від неї так швидко, що аж куріло за ними.
Інколи мені здавалось, що я б і сам кудись втік, але це все ж моя мамця і мені нікуди діватись.
Мені легше було погодитись залишити цю її Даринку у себе, а через кілька днів сказати, що вона вже цілком освоїлась і зняти для неї квартиру, ніж витерпіти ще одну мамину виставу із сльозами, з викликом всіх знайомих лікарів і лікувати її від всіх можливих хвороб, які вона собі вигадає.
- Добре... Я зараз попрошу Ольгу Петрівну підготувати для дівчини кімнату. Якщо ти так хвилюєшся за неї, то я допоможу, - промовив я важко зітхнувши.
- Я знала, що ти у мене добряк, Ярику. До речі, Даринка у нас крутий перукар. Тому тобі дуже пощастило.
- Перукар? Цікаво... Я спробую знайти для неї хорошу роботу.
- Чудово! Даринку я прилаштувала і тепер можу спокійно летіти відпочивати на Кариби, - задоволено промовила моя мамця, відпиваючи чай.
- Дякую, що дозволили мені пожити у вас, - сказала Даринка, мило посміхнувшись.
- Пусте ... Облаштовуйся і почувайся, як вдома, - відповів я, дуже сподіваючись на те, що не пожалкую про це своє рішення.
#5487 в Любовні романи
#263 в Романтична комедія
#637 в Різне
#398 в Гумор
від ненависті до кохання, протистояння характерів, бос і звичайна дівчина
Відредаговано: 19.11.2026