Перше кохання

Розділ 24. Нова школа — нові правила

 

Понеділок.

Марта стояла перед дзеркалом у своїй кімнаті й поправляла комір блузки. На ній була темна плісирована спідниця, біла сорочка, чорні колготки та акуратні черевики. Волосся вона залишила розпущеним.

На столі лежав новий розклад.

— Ну що, Марто… — тихо сказала вона собі. — Нова школа. Нові люди. Не хвилюйся.

Телефон завібрував.

**Артем ❤️:** Я вже біля твого дому. Виходь, новенька!

**Марта:** Не називай мене так!

**Артем ❤️:** А як називати? Зірка нової школи?

**Марта:** Артеме!

Вона засміялася, взяла сумку й вийшла.

Артем стояв біля машини в темній куртці, з рюкзаком на одному плечі.

— Вау, — промовив він, побачивши її. — Ти сьогодні виглядаєш так, ніби прийшла підкорити школу.

— Я прийшла навчатися.

— Ну, це теж можна робити красиво.

Марта закотила очі.

— Поїхали, романтику.

***

Нова школа була великою. У коридорах висіли плакати, учні сміялися, хтось поспішав до кабінету, а біля входу стояла чергова вчителька.

Марта трохи нервувала.

— Артеме, а якщо мене ніхто не прийме?

Він узяв її за руку.

— Тоді вони просто не знають, яка ти чудова.

— Ти завжди так говориш.

— Бо це правда.

Вони зайшли до класу.

Класна керівниця, Олена Петрівна, підняла очі від журналу.

— Доброго ранку. Ви, мабуть, наші нові учні?

— Так, — відповів Артем. — Артем і Марта.

— Проходьте. Діти, у нас сьогодні двоє нових однокласників. Сподіваюся, ви допоможете їм освоїтися.

У класі одразу почалися шепотіння.

— Вони разом?

— Артем такий симпатичний…

— А дівчина гарна!

Марта зробила вигляд, що нічого не чує.

Олена Петрівна показала їм місця. Марта сіла біля вікна, Артем — за сусідньою партою.

— Ну що, — прошепотів він, — перший урок пережили ще до початку.

— Тихо, — усміхнулася вона.

***

На великій перерві учні пішли до спортзалу.

Там саме проходила гра між хлопцями. Усі кричали, підтримували команди, а м'яч швидко літав майданчиком.

Один із хлопців, Денис, який був у їхньому класі, занадто сильно кинув м'яч.

М'яч полетів просто у велике вікно спортзалу.

**ГРРРАХ!**

Скло розлетілося на уламки.

Усі завмерли.

— Ти що наробив?! — вигукнув хтось.

Денис зблід.

— Я… я не хотів!

Учитель фізкультури, Сергій Іванович, швидко підійшов.

— Усі відійшли від вікна! Ніхто не торкається скла!

Марта стояла неподалік.

Вона побачила, як один із молодших учнів випадково ступив ближче до уламків.

— Стій! — голосно сказала вона.

Хлопчик зупинився.

Марта швидко підійшла, обережно взяла його за руку й відвела в безпечне місце.

— Ти не порізався?

— Ні…

— Добре. Тепер стій тут.

Денис усе ще стояв розгублений.

— Я не знаю, що робити…

Марта повернулася до нього.

— Спочатку заспокойся. Потім скажи вчителю правду.

— Але мене покарають!

— А якщо приховаєш, буде ще гірше.

Сергій Іванович подивився на Марту з подивом.

— Ти новенька?

— Так.

— І вже взяла ситуацію під контроль?

Марта трохи зніяковіла.

— Просто не хотіла, щоб хтось постраждав.

***

Але справжній сюрприз чекав попереду.

Після того як учитель попросив усіх відійти, один із старшокласників почав кепкувати з Дениса.

— Ну що, чемпіоне? Тепер будеш вікна оплачувати?

— Відчепись, — пробурмотів Денис.

— А що? Правда ж!

Хлопець підійшов ближче й штовхнув його плечем.

Марта нахмурилася.

— Досить.

Старшокласник повернувся.

— А ти хто така?

— Людина, яка просить тебе не чіпати його.

— О, новенька вирішила бути героїнею?

Він знову штовхнув Дениса.

Марта стала між ними.

— Я сказала: досить.

— І що ти мені зробиш?

Він спробував відсунути її.

Марта миттєво перехопила його руку, зробила крок убік і змусила хлопця втратити рівновагу. Той опинився на підлозі, не встигнувши зрозуміти, що сталося.

У спортзалі запала тиша.

— Ти… — хлопець здивовано дивився на неї. — Як ти це зробила?!

Марта відпустила його руку й відійшла.

— Не потрібно було мене штовхати.

Артем стояв поруч із відкритим ротом.

— Марто…

Вона повернулася до нього.

— Що?

— Я… я навіть не знав, що ти так можеш!

Марта знизала плечима.

— Я колись займалася самообороною.

— Ти серйозно?!

— Абсолютно.

Денис дивився на неї з захопленням.

— Новенька, ти просто легенда!

Марта засміялася.

— Не перебільшуй. Просто не люблю, коли ображають інших.

Сергій Іванович підійшов до них.

— Так, усім заспокоїтися. А ти, — він звернувся до старшокласника, — підеш зі мною до директора. І ти, Денисе, теж. Потрібно розібратися з вікном.

Марта кивнула.

***

Коли вони вийшли зі спортзалу, Артем одразу взяв її за руку.

— Ти мене шокувала.

— Чому?

— Ти така скромна, тиха… А тут буквально за секунду поклала хлопця на підлогу!

Марта усміхнулася.

— Скромність не означає слабкість.

Артем зупинився й подивився на неї.

— Знаєш, я тепер ще більше тобою захоплююся.

— Не треба робити з мене супергероїню.

— Пізно. У моїй голові ти вже Марта Громова…

Вона різко повернулася до нього.

— Що?!

Артем засміявся.

— Жартую! Не дивись так!

Марта легенько штовхнула його плечем.

— Дурень!

Але усмішка не зникала з її обличчя.

Нова школа виявилася зовсім не такою спокійною, як вона очікувала.

І це був лише перший день.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше