Ар’Хаал

Загін Ар’Хаала повернувся до маєтку Саланкарів. Полонених Провідників вивели з возів, розв’язали і провели у будинок.

— Ви гості в моєму домі, — звернувся до них Ар’Хаал.

— Дивний спосіб запрошувати гостей, — сухо відказав один із Провідників. — Будити серед ночі залізом біля горла, а потім ще й підпалити будинок.

— Перепрошую за цю… незручність, — спокійно відповів Ар’Хаал. — Та коли тебе вперто не хочуть слухати, інших методів не залишається. Що до пожежі — це випадковість, її не було в наших планах. Так само, як і шкодити комусь із вас.

— І надовго ми тут «у гостях»? — спитав другий Провідник.

— Сподіваюся, що ні. Якщо на засіданні Великого Кабінету почують моє прохання, ми розпрощаємося доволі швидко, — відповів Саланкар.

— А якщо не почують? — тихо уточнив Провідник, примруживши очі.

Ар’Хаал поглянув на нього зверху вниз і в його голосі задзвеніла сталь:

— Краще нехай почують.

Полонених Провідників, зберігаючи належну пошану до їхнього статусу, розмістили в окремих кімнатах, лишивши по вартовому біля дверей.

— Що тепер? — запитав Зар’Каан, коли Провідників розвели по кімнатах.

— Чекаємо новин від Зара’Ніси та Енвара, — відповів Ар’Хаал. — А коли Кабінет поновить розслідування, візьмемо Раулена й рушимо до столиці. Він особисто розповість, що бачив тієї ночі.

— Провідник задав правильне питання, — втрутилася Мей’Раллу. — А якщо нашу вимогу знову не почують?

— Вони не зможуть, — твердо мовив Ар’Хаал. — Не цього разу. Після новин про шпигунів Шукачів Представники Родів вимагатимуть подробиць і доказів. І Провідники теж захочуть знати, що діється просто в них під носом. Найочевидніший вихід — поновити розслідування, щоб ми приїхали в Каерліс і все розповіли.

Ар’Хаал замовк саме тієї миті, коли до зали зайшов вартовий.

— Повідомлення з Шаґарету, — сказав він, простягнувши листа Мей’Раллу, яка стояла найближче.

— Це від Раулена, — промовила вона й швидко розгорнула послання.

Її брови зійшлися, коли вона почала читати.

— Він пише, що Шаґаретська Канцелярія почала евакуацію до столиці.

— Чого вони злякалися? — насупився Зар’Каан.

— Він не знає, — відповіла Мей’Раллу. — Додає, що Сталеві бастіони залишили місто.

— Мабуть, ротація підрозділів, — невпевнено припустив Зар’Каан.

— Ще повідомляє, що в Храмі була пожежа, — продовжила жінка.

— Це ми й без нього знаємо, — буркнув Ар’Хаал, роздумуючи про евакуацію.

Мей’Раллу перевернула листа на зворот.

— У ту ж ніч стався напад на Цитадель Шукачів…

— Яке прикре самогубство, — перебив Зар’Каан.

— Ні, — голос Мей’Раллу затремтів. — Він пише, що відбулася кривава різанина. Нападники захопили Цитадель.

— Що?! — різко перепитав Зар’Каан.

— Нападники перебили Шукачів і взяли Цитадель під контроль, — повторила вона, наче сама не вірила написаному.

— Як таке можливо?.. — сказав Зар’Каан, та його слова повисли в повітрі.

— Якась нісенітниця, — промовила Мей’Раллу після паузи. — Канцелярію евакуюють без жодної видимої причини. Такого не було від часів заснування Імперії. Потім виводять Сталеві бастіони, що тримали порядок у місті, і розпочинається якийсь хаос. Хто здатний захопити Цитадель?

— А він не пише? — запитав Зар’Каан.

Мей’Раллу швидко пробіглася поглядом по тесту.

— «Вночі відбувся напад на Цитадель, який закінчився кривавою різаниною. Цитадель пала» — прочитала вона вголос.

— Навіть у нас немає таких ресурсів, щоб зробити це самотужки і без великих втрат, — вголос міркував Ар’Хаал. — Хіба в союзі зі всіма іншими Родами Півдня.

— У Імперії є, — тихо вставив Зар’Каан.

— Можливо, не всі війська вивели, або вивід був лише імітацією. Евакуювали своїх людей з Канцелярії, щоб ті випадково не постраждали, а потім вдарили по Цитаделі, — припустив Зар’Каан.

— У Цитаделі навчені бійці. Навіть Сталевим Бастіонам це було б нелегко, особливо якби вони приховали свою участь, знявши обладунки. — заперечила Мей’Раллу. — І яка може бути вигода Імперії?

— Ми точно не знаємо, який був рівень підготовки в тих Чорних плащів. Шукачі активно набирали рекрутів — там могла бути більшість новобранців, — відповів Зар’Каан.

— Але це не пояснює мотивацію Імперії, — наполягла Мей’Раллу. — Новина долетить до столиці — їм доведеться проводити розслідування й шукати винних. Таке не спишеш просто на банду розбійників, що з’явилися нізвідки й одразу зникли.

— А що якщо вони спробують повісити це на нас? — швидко кинув Зар’Каан. — Всі знають, як Ар’Хаал наполягав на розслідуванні пожежі в Академії, звинувачуючи Шукачів. Ситуація може бути подана так: ви перейшли від слів до дій. А полонені Провідники стануть «доказом».

— І знову не зрозуміти, яка в Імперії мотивація, — промовила Мей’Раллу. — Шукачі нарощують вплив. Їхніх шпигунів, мабуть, у структурах Канцелярії не менше ніж в маєтках шляхти. Імперія мала б бути зацікавлена в їх виявленні й стояти на нашому боці, а не проти.

— Якщо тільки… — Ар’Хаал зупинився на мить, підбираючи слова. — Шпигуни Шукачів могли діяти з дозволу Імперії і в її інтересах шпигуючи за шляхтою. Тоді почавши їх викриття ми підписали собі смертний вирок.

— Тоді що сталося в Цитаделі? — тихо спитала Мей’Раллу.

— Можливо Шукачі просто пожертвували новобранцями, щоб повісити цей напад на нас і зобразити нас страшною неконтрольованою загрозою, — припустив Ар’Хаал.

— Ніхто не повірить, що в Саланкарів вистачить сил на таке, — заперечила Мей’Раллу.

— Не лише Саланкари, — відповів Ар’Хаал. — Усі Роди, в яких ми виявили шпигунів, можуть підтвердити, що шпигуни реальні.

— Тобто всі Роди Півдня, окрім Ескаліт. Зара’Ніса не давала дозволу на перевірку своїх людей, — додав Зар’Каан.

— І що тепер? — запитала Мей’Раллу.

— Якщо я правий, на Південь вже рухається Імператорська армія, підсилена Шукачами, — коротко відповів Ар’Хаал.