Імператорський палац

Кеон Мардевіс, голова Імперської Канцелярії, йшов на засідання Малого Імператорського Кабінету в поганому настрої. Останній тиждень він звіряв торгові місячні звіти, що надходили з провінцій. Перші нестиковки виявили пів року тому — Кеон списав їх на неуважність співробітників, сподіваючись, що наступного разу вони не повторяться. Але кожен новий звіт був ще гіршим за попередній. Прірва між очікуваними результатами й фактичними показниками тільки зростала. Він не спав останню ніч, намагаючись через другорядні дані зрозуміти, в чому причина, — та безуспішно.

Кеон зайшов до невеликого кабінету, де вже чекали голова Імператорської Академії Сіріан Мергал, мер столиці Ервінар і Верховна Провідниця Мелантра. Не вистачало лише Далріка Меравіса, представника Великих Родів — у Малому Кабінеті, а також самої Імператриці Валміри Валемар.

Малий Імператорський кабінет займався вирішенням повсякденних питань, що не потребували змін у законодавстві, його зібрання були нерегулярними й часто скликалися раптово.

Кеон підійшов до свого місця і поклав на стіл теку з паперами, підготовленими для засідання.

— А де Далрік? Невже запізнюється? На нього це не схоже, — запитав він у колег.

— Далріка не буде, — відповіла Верховна Провідниця.

— У нього вибори, — додав мер Ервінар. — І, швидше за все, він їх не виграє.

Двері до кабінету відчинилися, і до зали увійшла Імператриця Валміра, змусивши всіх стихнути. Члени кабінету підвелися, вітаючи її. Імператриця без поспіху пройшла до свого місця, сіла і жестом дозволила сісти іншим.

— Як мій син? — звернулася вона до голови Академії.

— Чудово. Здібний хлопчина, вчителі в захваті, — відповів Сіріан Мергал.

— Добре. Тоді, якщо не заперечуєте, перейдемо до справи.

Члени Малого кабінету мовчки закивали.

— Кеоне, вам слово, — сказала Імператриця.

Він хотів встати, та вона жестом наказала починати сидячи.

— У нас виникли певні труднощі, — почав Кеон.

Члени кабінету перезирнулися: у Канцелярії рідко траплялися труднощі — принаймні, про які вони знали.

— Останні місяці ми отримуємо дуже дивну статистику, — продовжив Кеон Мардевіс. — Ми спостерігаємо зростання видобутку руди, а як наслідок — і збільшення кількості металевих злитків.

— Це ж чудові новини! — перебив голова Академії. — Це означає, що зросте кількість робочих місць, знизиться безробіття.

— Так, — додала Верховна Провідниця. — Більше роботи — більше грошей, а отже, і більше пожертв.

— Це правда, — підтвердив Кеон. — Але крім того, значно зросла кількість кузень, що переробляють цей метал.

— Отже, ще більше робочих місць! — не втримався Сіріан Мергал.

— Ви не дослухали, — сказав Кеон. — Вони виготовляють із нього зброю.

— Наша зброя — це молитва, — мовила Мелантра. — Але яка різниця, на що вони її перетворюють? Зброї стане забагато, ціна впаде — почнуть виготовляти щось інше.

— Не знаю, коли ви востаннє були на ринку, але ціна на зброю лише зростає, — зауважив мер Ервінар.

— Це неможливо, — заперечив голова Академії. — Чим більше пропозиція, тим нижча ціна. Це всім відомо.

— Неможливо, — підтримала його Верховна Провідниця.

— Дайте Кеону закінчити, — втрутилася Імператриця.

Кеон з вдячністю кивнув.

— Як я і сказав, кількість виготовленої зброї зростає. І, як ви правильно зауважили, ціна мала б падати — та вона тільки зростає. Крім того, ми отримуємо дивні звіти з провінцій. Якщо їм вірити — зброя, вироблена в провінції, скуповується й вивозиться.

— Куди? — з цікавістю запитав Сіріан Мергал.

— У тому й загадка. За звітами, надлишок, що з’явився останнім часом, скуповується торговцями, вивозиться за межі провінцій — і зникає.

— Що ми можемо з цим зробити? — запитав мер Каерліса.

— Я вже ініціював перевірки відділів Канцелярії на місцях, але на це потрібно час, — відповів Кеон.

— Думаєте, хтось із місцевих фальсифікує звітність? — уточнила Верховна Провідниця.

— Без цього ми точно знали б, куди прямує потік зброї, — зітхнув Кеон.

— Хай собі прямує. Через кілька місяців будуть результати перевірок, і все з’ясується. Чому це взагалі так важливо? — буркнув голова Академії.

Інші члени кабінету з подивом витріщились на нього.

— Що я сказав не так? — щиро здивувався Сіріан.

— Сіріане, ви розумна людина, але вмієте здивувати. Мабуть, забагато часу зайняті вихованням дітей, — сказала Імператриця. — Потік зброї означає, що хтось готується до війни. А фальсифіковані звіти — що він не хоче, щоб ми про це знали.

Голова Академії застиг з розкритим ротом.

— Тож ми тут і зібралися, аби з’ясувати, хто це може бути.

У кабінеті запала тиша — кожен переварював почуте.

Першим її порушив голова Академії, який прийшов до тями:

— Можливо, ми дарма хвилюємося, і зброю купують Шукачі, — припустив він, згадавши неприємні хвилини на останньому засіданні Великого Кабінету. — Ми ж проголосували за збільшення фінансування й розширення штату. Можливо, вони закуповують зброю для новобранців.

— Маячня, — зреагувала Верховна Провідниця. — Я була б у курсі. До того ж ні Шукачі, ні Провідники не користуються колючою чи ріжучою зброєю.

— А ми про яку саме зброю говоримо? — уточнив мер Ервінар.

— Про різну, — відповів Кеон.

— Шляхта любить повоювати, — задумливо сказала Мелантра. — Особливо на околицях Імперії, де Світло ще не дісталося душ. Сутички між Малими Родами там не рідкість. Може, зброя для них?

— Ви маєте рацію, Провіднице: конфлікти там часті. Але хіба від цього зростала ціна? — втрутився мер Каерліса, звертаючись до Кеона.

— Ні, не зростала, — підтвердив той.

— А щоб купити стільки зброї — потрібні великі гроші, — вів далі мер. — Можливо, це хтось із шляхти прагне помсти за інцидент в Академії? Караш Наґарі втратив дочку, Рід Моркалейн — сина, Саланкари — спадкоємця. Потім ще той нещасний випадок з його батьками. І Далріс Меравіс теж втратив спадкоємця.