Перевірка на твердість №3 «Хітра. Новий носій»: наукова фантастика чи технофентезі?

Перевірка на твердість

Ще раз нагдаю .Літературну якість я тут взагалі не оцінюю. Завдання рубрики інше: подивитися, чи витримує фантастична технологія зіткнення з фізикою, інженерними обмеженнями й власними наслідками. Я дочитав до 15-го розділу й на цьому зупинився, тому що фізичний борг технологій накопився довлі високий, головний результат для мене вже стабілізувався.

На локальному рівні «Хітра» часто працює добре. Поведінка груп, поранені, евакуація, дефіцит ресурсів, шум, боєприпаси, вибір укриття — усе це автор зазвичай відчуває. Але щойно масштаб переходить до головних технологій світу — Каїра та зхаріантського агента — тверда НФ закінчується, та в принципі НФ.

Починається технофентезі.

«Технології майбутнього ми не можемо оцінювати сучасними знаннями»

Це найочевидніший захист такого світу.

І частково він правильний.

Інженер 1916 року не зміг би пояснити сучасний смартфон. Для нього кишенькова пластина, яка показує людину з іншого континенту, визначає координати, перекладає мови й бачить у темряві, справді виглядала б майже магією.

Але є нюанс.

Навіть не розуміючи напівпровідників, він міг би встановити, що смартфон:

• має масу;
• має кінцевий запас енергії;
• розряджається;
• нагрівається;
• має обмежену дальність і пропускну здатність зв'язку;
• має кінцеву обчислювальну потужність;
• може зламатися.

Тобто невідомий механізм не скасовує технологічні та фізичні бюджети.

Для hard SF не обов'язково пояснювати, з якого матеріалу зроблений процесор через тисячу років. Але якщо пристрій виконує фізичну роботу, все одно залишаються питання:

звідки енергія, яка потужність, де сировина, який інструментарій, куди йде тепло і де межа системи?

Ось на цьому «Хітра» й починає сипатися.

Каїр: суперкомп'ютер, лікар, сенсорна мережа і нанофабрика в одному браслеті

На початку Каїр виглядає просто як дуже розвинений інопланетний ШІ, інтегрований у нервову систему Іллі.

Сам по собі такий нейроінтерфейс класика сімбіотів із фатастики ба навіть просто просунутої інженерії.

Проблема в тому, що функціонал дуже швидко росте.

Каїр:

• підтримує власну цифрову особистість;
• читає й інтерпретує частину пам'яті Іллі;
• працює з мовою й контекстом;
• коригує рухи;
• прогнозує бій;
• запускає нейроприскорення;
• аналізує чужу й земну біологію;
• визначає зараження;
• об'єднує власну сенсорику з людською;
• керує перебудовою нервів, м'язів, кісток і метаболізму;
• фактично підтримує Іллю живим, стримуючи розпад на клітинному рівні.

Це вже не одна технологія.

Це цілий технологічний стек, де майже кожен пункт окремо міг би бути фундаментальною технологією цивілізації.

І все це сидить у компактному носимому симбіонті.

Текст вводить сюжетні обмеження: Ілля втомлюється, нейроприскорення не можна тримати довго, потрібні реагенти, бетон заважає сенсорам, карта неповна.

Це добре для внутрішньої логіки.

Але ми досі не знаємо головного:

• чим живиться сам Каїр;
• яка його максимальна потужність;
• де виконуються обчислення;
• як живляться сенсори й розподілені наноструктури;
• як відводиться тепло;
• що саме закінчується, коли Каїр каже «ресурс обмежений».

І тут важливо не плутати різні речі.

Їжа Іллі — це ресурс організму Іллі.

Це не автоматично енергія процесора Каїра.

І не автоматично енергія молекулярної перебудови.

Сам принцип Ландауера задає фундаментальний мінімум енергії на необоротне стирання інформації, але саме ним Каїра «вбивати» не потрібно: теоретичний мінімум дуже малий.

Проблема значно ширша.

Обчислення — лише один рядок рахунку. Є ще пам'ять, передача даних, сенсори, зв'язок із нервовою системою, молекулярні актуатори й фізична робота з тканиною.

Знати, як перебудувати кістку, — інформаційна задача.

Перебудувати кістку — вже треба реально рухати матерію.

А матерія за це бере плату енергією і теплом.

Тому мій проміжний вердикт по Каїру простий:

Каїр працює не як описана інженерна система, а як універсальний технологічний амулет: може майже все, але рівно настільки, наскільки потрібно сцені.

Зхаріантський агент: Каїр без особистості, зате з фабрикою

Якщо Каїра ще можна спробувати врятувати надзвичайно ефективними обчисленнями майбутнього, із зхаріантським агентом усе жорсткіше.

Бо він не лише думає.

Він будує.

За прочитаними розділами агент здатний працювати з людьми, собаками, щурами й, схоже, навіть рослинами.

Він:

• потрапляє в новий організм;
• аналізує незнайому біологію;
• перебудовує тканини;
• змінює нервову систему;
• змінює органи чуття;
• змінює м'язи й механіку тіла;
• створює активні внутрішні модулі;
• може бути перенаправлений Каїром;
• у частині випадків зберігає носія функціональним;
• у інших — перетворює його на агресивну, але теж функціональну форму.

По суті це вже не «мутаген».

Це майже універсальний біологічний компілятор:

невідомий організм → аналіз → нова функціональна модель → фізична реалізація.

І в 15-му розділі з'являється дуже неприємна цифра: порядок двох годин від гарячки до серйозно зміненої людини.

Ось тут «технології майбутнього» вже не допомагають простою фразою.

За дві години треба фізично:

• розібрати частину існуючих структур;
• побудувати нові;
• змінити нервове керування;
• перебудувати м'язи, рецептори, можливо судини;
• забезпечити тканини киснем;
• утримати організм живим;
• координувати мільярди локальних процесів;
• відвести тепло.