Розділ 4: Низький старт

— Дорогі пасажири, ми приземляємося, просимо пристебнути свої ремені.

Я прокинулася від гучного голосу бортпровідника, втративши відчуття часу і місця. Мій сон був легким і невпевненим, але звук оголошення витягнув мене з нього. Я потягнулася і поглянула через ілюмінатор, де розгорталося величезне місто Нью-Йорк, яке з кожною секундою ставало все ближчим і чіткішим. Величезні хмари, що огортали міські висотки, надавали місту атмосферу загадки та великого натхнення.

Вже відчувався дискомфорт від тривалого сидіння: мої ноги німіли, спина страждала від жорсткого сидіння. Я спробувала зробити кілька розтяжок, щоб розслабити напружені м'язи, відзначаючи, як Максим спостерігає за мною. Він сидів поряд, його обличчя було зосередженим і напруженим, але його очі не могли відвести погляд від моїх рухів.

Коли літак нарешті приземлився, я знову занурилася в сонний стан. Ми вийшли з літака, і я відчула свіжий, але злегка запахлий повітря Нью-Йорка. Це було одночасно бадьоро і дивно. Я одразу помітила, як довгі години перебування в сидячому положенні вплинули на моє тіло. Мої м'язи здавалися закам’янілими, а спина - болючою.

В аеропорту нас зустріла куратор Емілі. Вона була середнього віку, з жвавим поглядом і доброзичливою усмішкою, яка розчинила частину моєї тривоги. Її коротке світле волосся було акуратно зачесане, а одяг свіжий і стильний. Вона простягнула руки, вітаючи нас, і швидко обійшла нас, щоб перевірити, чи все в порядку.

— Вітаю вас у Нью-Йорку! — її голос був теплим. — Ми з нетерпінням чекаємо на вас. Я допоможу з вашим багажем і організую транспорт до місця проживання.

Ми вийшли з зали прильоту і спостерігали, як Емілі заходить до транспортного відділу, де чекали автомобілі. Її енергія і доброзичливість заспокоювали, і я помітила, як Максим, хоч і виглядав втомленим, відчутно полегшився. Він допомагав з багажем, і я помічала, як його увага переходить від пильнування мене до організації нашого прибуття.

Емілі організувала таксі, і ми вирушили в бік нашого місця проживання. Весь шлях був наповнений звуками міста, що оживав під радісним світлом ранкового сонця. Вулиці були переповнені людьми, а будівлі зливались у нескінченний потік архітектурних чудес. 

Як тільки ми приїхали до готелю, я відчула втому, але і водночас збудження від того, що попереду чекає новий початок. Емілі привітала нас і показала наші кімнати. Відчуття нового місця та нових можливостей наповнювало мої думки.

— Я сподіваюся, що ви будете почувати себе комфортно тут, — сказала вона, залишаючи нас наодинці. — Якщо вам щось знадобиться, не вагайтеся звернутися.

Коли ми залишилися наодинці, я спробувала трохи відпочити, поки Максим розбирався з інформацією щодо нашого перебування. 

Наш номер виявився просто величезним, більше схожим на апартаменти, ніж на звичайний готельний номер. Коли я зайшла всередину, мене вразив розмір та розкішна атмосфера приміщення. Номер поділявся на дві окремі кімнати, що було надзвичайно зручно.

Перша кімната, що виконувала функцію вітальні, була світлою і просторою. Величезні вікна з видом на місто дозволяли денному світлу заповнювати приміщення, створюючи відчуття відкритості та простору. Тут стояв великий, м'який диван кольору слонової кістки, який розташовувався перед плазмовим телевізором, закріпленим на стіні. Поруч із диваном знаходився невеликий журнальний столик зі скла, на якому були розкладені різні журнали і книга про визначні місця Нью-Йорка.

На підлозі був розстелений товстий килим з ніжним малюнком, що додавав затишку та тепла. В кутку кімнати стояла висока лампа з м'яким освітленням, яка створювала теплу, затишну атмосферу ввечері. Зі стелі звисала сучасна люстра, яка надавала кімнаті елегантного вигляду.

Друга кімната була спальнею. Вона також була надзвичайно просторою і затишною. В центрі стояло велике ліжко з білосніжною постіллю та безліччю подушок, яке виглядало надзвичайно зручним і привабливим. По обидві сторони від ліжка розташовувалися нічні столики з маленькими лампами, що створювали м'яке світло, яке ідеально підходило для читання перед сном.

Навпроти ліжка була розташована велика шафа з дзеркальними дверцятами, яка додавала простору та світла. В кутку стояло крісло з маленьким столиком, що створювало ідеальне місце для ранкової кави або вечірнього чаю. На стінах висіли картини з абстрактними малюнками, що додавали інтер’єру сучасного вигляду.

У номері була ще й невелика кухня, обладнана всім необхідним для приготування їжі: міні-холодильник, мікрохвильова піч, кавоварка, а також невеликий набір посуду. Тут також був обідній стіл на дві особи, де ми могли снідати або пити каву, насолоджуючись видом з вікна.

Ванна кімната була справжньою перлиною номера. Вона була простора і стильна, зі скляною душовою кабінкою та великою ванною. На мармурових стільницях стояли різні косметичні засоби та м'які рушники. Велике дзеркало з підсвіткою додавало простору та світла, а підлога з підігрівом робила перебування в ванній ще приємнішим.

— Я сплю у спальні і це не обговорюється, — почала я рішуче, озираючись на Максима.

— Наша принцеса на горошині собі все чудове вибирає? — саркастично відгукнувся він, піднявши брову.

Я зустріла його погляд, і ми кілька секунд дивилися одне на одного, поки в повітрі відчувалася напруга. Його сарказм тільки дратував мене більше, але я не збиралася відступати.

— Так, саме так, — відповіла я, твердо дивлячись йому в очі. — І якщо тобі щось не подобається, можеш знайти інше місце для сну.

Максим зітхнув і розвернувся, кидаючи речі на диван у вітальні. Я відчула, як всередині піднімається хвиля тріумфу, але одночасно і занепокоєння. Ця подорож обіцяла бути нелегкою, якщо ми не навчимося працювати разом без постійних суперечок.

— Гаразд, спи собі в спальні, — сказав він спокійніше, але все ще з ноткою іронії. — Мені і на дивані буде добре. Сподіваюсь, ми зможемо працювати над проектом без цих дріб'язкових сварок.